Фесенко Євтим Іванович

ФЕСЕ́НКО Євтим Іванович (01(13). 04. 1850, с. Головеньки Борзнянського пов. Чернігівської губ., нині Ніжинського р-ну Чернігівської обл. — 1926, Одеса) — друкар і видавець. Від кінця 1860-х рр. працював у Києві, згодом пере­їхав до Одеси, де влаштувався у най­старішу одеську друкарню П. Францова, незабаром став його компань­йоном, а 1883 від­крив власну справу. Характер видавничої продукції Ф. був різноманітний: від роз­кішних, дорогих книг, ікон до вперше ви­даних зошитів у лінію та маленьких дешевих іконок. Серед іншого — лубкові картини в українському стилі, листівки з текс­тами народних пісень і нотами, ілюстровані художником А. Ждахою, книги етно­графічно-побутового змісту («Весі­л­ля» М. Лисенка та ін.). Видавець зробив значний внесок у роз­виток української культури, вирізнявся особливою прихильністю до української літератури. Більшість українських ви­дань Одеси до 1917 ви­йшла з друкарні Ф., багато з них він видав власним коштом, зокрема до 75-річного ювілею Т. Шевченка — пʼєсу «Назар Стодоля», поеми «Катерина» та «Москалева криниця». В основному друкував ви­да­н­ня, до­ступні всім («Москалева криниця» коштувала 7 копі­йок, «Назар Стодоля» — 15 копі­йок, при цьому середньомісячний заробіток у Російській імперії 1889 становив 13—16 рублів), тому використовував дешевий папір та просту графіку ілюстрацій. На початку 20 ст. продукція типохромоліто­графії Ф. виходила тисячними накладами, її роз­по­всюджували не тільки у Російській імперії, а й у Болгарії, Греції, Сербії, на Кавказі, у Середній Азії, на Синаї, в Єрусалимі, на Афоні, у Римі. Вона здобула 4 медалі на закордон­них ви­ставках, зокрема перший приз на Всесвітній міланській ви­ставці 1897 за пред­ставлені літо­графії. Ф. дбав про гідні умови праці робітників, допомагав вирішувати особисті про­блеми, на­приклад, оплачував весі­л­ля, регулярно надавав у роз­порядже­н­ня своїх службовців власну дачу з повним пансіоном. За радянської влади 1919 під­приємство націоналізовано і пере­йменовано у 8-му радянську типо­графію, але Ф. залишався її не­змін­ним директором до смерті. До 1944 вона була само­стійним під­приємством, потім її пере­дано як цех Книжковій фабриці. 1965, після реорганізації, на базі цього цеху створено Одеську міську друкарню, що діяла до 2005 (у 2021 будівлю зруйновано). На честь Ф. 2016 у Одесі пере­йменовано вулицю.

Завантажити статтю