Франк Гліб Михайлович

ФРАНК Гліб Михайлович (Франк Глеб Михайлович; 11(24). 05. 1904, м. Нижній Новгород, Росія — 10. 10. 1976, Москва, похований у м. Пущино Московської обл.) — російський біо­фізик. Брат Син Михайла брат Іллі Франків. Доктор біо­логічних наук (1935), професор (1939), академік АН СРСР (1966), член-кореспондент АМН СРСР (1945). Сталінська премія (1949, 1951). Державна премія СРСР (1978, посмертно). Державні нагороди СРСР. Закінчив Кримський університет (Сімферополь, 1925). Від­тоді працював у Московському університеті; 1929—33 — завідувач лабораторії фотобіо­логії Ленін­градського фізико-технічного ін­ституту (нині Санкт-Петербург); 1933—46 — завідувач біо­фізичного від­ділу Всесоюзного ін­ституту екс­периментальної медицини; 1946—48 — завідувач радіаційної лабораторії, на базі якої створено Ін­ститут біо­фізики АМН СРСР (обидва — Москва), 1957—76 був директором цього Ін­ституту та очолював від­діл біо­фізики клітини; водночас від 1952 — спів­засновник та керівник Ко­ординаційного центру АН СРСР з комплексних досліджень у галузі біо­фізики (м. Пущино); 1971—72 — професор Московського фізико-технічного ін­ституту. Віце­президент Між­народної організації з ви­вче­н­ня живої клітини при ЮНЕСКО (від 1964). Наукові дослідже­н­ня у галузі радіаційної біо­фізики. Ви­вчав фізико-хімічні й структурні основи біо­логічних явищ, біо­фізику мʼязового скороче­н­ня, молекулярну організацію живої клітини та молекулярні процеси жит­тєдіяльності. Ініціював впровадже­н­ня в медичну практику ультрафіолетового опроміне­н­ня та брав участь у створен­ні першого в СРСР електрон­ного мікро­скопа. На одному з корпусів Таврійського університету (Сімферополь) вченому від­крито меморіальну дошку.

Завантажити статтю