Петриков Петро Тихонович
Визначення і загальна характеристика
ПЕ́ТРИКОВ Петро Тихонович (Петрыкаў Петр Ціханавіч; 12. 07. 1927, с. Миколаївка, нині Гомельської обл., Білорусь — 03. 07. 2007, Мінськ) — білоруський історик. Доктор історичних наук (1973), професор (1978), член-кореспондент НАН Білорусі (1977). Учасник 2-ї світової війни. Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1984; за цикл публікацій про історичну співпрацю білоруського і українського народів). Закінчив Білоруський університет (Мінськ, 1956). Відтоді вчителював; від 1961 працював у Інституті історії АН Білорусі: 1968–75 — заступник директора з наукової роботи, 1975–88 — директор, водночас 1984–90 — завідувач відділу історичної науки; 1991–2002 — директор Музею історії НАН Білорусі; за сумісництвом 1996–2000 — 1-й заступник головного редактора видавництва «Белорусская Энциклопедия имени Петруся Бровки» (усі — Мінськ). Співавтор і співредактор «Гісторыі Беларускай ССР» (т. 1–5, Мінск, 1975). Наукові дослідження: воєнні дії 1918–20, історія національно-державного будівництва у Білорусі. Наприкінці 1970-х рр. підняв питання про наукову і політичну реабілітацію першого президента АН Білорусі В. Ігнатовського, наприкінці 1980-х рр. був членом Академічної комісії з реабілітації співробітників АН Білорусі, незаконно репресованих у 1920–30-х рр.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Организация и деятельность постоянных комиссий местных Советов Белоруссии (1944–1970 гг.). Минск, 1971; Советы депутатов трудящихся БССР и их роль в создании материально-технической базы коммунизма (1959–1965 гг.). Минск, 1972; Ревкомы Белоруссии. Минск, 1975; Нерушимая дружба украинского и белорусского народов в период социализма. К., 1978 (співавт.); Игнатовский Всеволод Макарович: К 110-летию со дня рождения. Минск, 1991; Інстытут беларускай культуры. Мінск, 1993 (співавт.); Очерки истории науки и культуры Беларуси IX — начала XX в. Минск, 1996 (співавт.); Очерки новейшей историографии Беларуси (1990-е — начало 2000-х годов). Минск, 2007.
Завантажити статтю
Людина 