Криленко Микола Васильович

КРИЛЕ́НКО Микола Васильович (парт. псевд.: Абрам, Рено, Гурнак, Войченко та ін.; 02(14). 05. 1885, с. Бехтєєво Смолен. губ., Росія – 29. 07. 1938, Москва) – радянський і партійний діяч. Д-р держ. та сусп. наук (1937). Засл. майстер альпінізму (1934). Держ. нагороди СРСР. Закін. істор.-філол. ф-т С.-Пе­тербур. (1909) та юрид. ф-т Харків. (1914) ун-тів. 1904 вступив до більшов. партії. Брав активну участь у рев. подіях 1905–07. Провадив парт. діяльність у Москві, С.-Пе­тербурзі й за кордоном. Неодноразово був заарештований. На еміграції про­живав у Бельгії, Франції, Швейцарії. 1915, після повернення до Росії, у черг. раз заарешт., 1916 відправлений у діючу армію на Пд.-Зх. фронт. Обирався головою полк., дивізій. і армій. солдат. ком-тів Пд.-Зх. фронту.

Один із організаторів і кер. більшов. перевороту 1917 в Петрограді (нині С.-Пе­тербург). У листопаді 1917 – березні 1918 – Верхов. головнокомандувач ЗС Рад. Росії і нарком військ. справ; водночас від січня 1918 – чл. Всерос. колегії з орг-ції та формування Червоної армії; у лютому–березні 1918 – чл. Ком-ту рев. оборони Петрограда; від берез­ня 1918 – чл. колегії наркомату юстиції РСФРР (організував рад. суд і прокуратуру), від травня – голова Верхов. трибуналу при ВЦВК; від 1922 – заст. наркома юстиції та старший пом. прокурора РСФРР; 1929–31 – прокурор РСФРР. Був держ. обвинувачувачем на великих політ. процесах, зокрема у «Шахтин. справі», справі «Промпартії».

Від 1931 – нарком юстиції РСФРР, від 1936 – СРСР; за сумісн. від 1937 – дир. Всесоюз. ін-ту юрид. наук. Входив до складу комісій із підготовки конституцій РРФСР та СРСР, кодексів законів. Викладав у Ін-ті червоної професури при ВЦВК, Моск. ін-ті рад. права (зав. каф. кримінал. права), на Вищих юрид. курсах та ін. Захоплювався альпінізмом і шахами: 1924–37 – перший голо­ва Всесоюз. шахової секції (ор­ганізував приїзд до СРСР чемпіонів світу з шахів Е. Ласкера та Х.-Р. Капабланки), 1928–34 – голова Всесоюз. т-ва пролетар. туризму та екскурсій (1927 здій­снив сходження на Ельбрус, керував експедиціями на Памірі). Досліджував проблеми рад. пра­ва, обстоював концепцію т. зв. пролетар. (класового) права. 1 лю­того 1938 заарешт., 29 лип­ня того ж року за звинуваченням в участі у контррев. терорист. орг-ції засудж. до розстрілу. Реа­біліт. 1955.

Пр.: За пять лет. 1918–1922. Обви­ни­тельные речи по наиболее крупным про­цессам. Москва; Петроград, 1923; Бе­седы о праве и государстве. Москва, 1924; Как устроен и работает советский суд. Москва, 1926; Классовая борьба путем вредительства. Москва; Ленинград, 1930; Революционная законность и наши задачи. Москва, 1932; Ленин о суде и уголовной политике. Москва, 1935; Обвинительные речи по наиболее крупным процессам. Москва, 1937.

Літ.: Симонов Е. Д. Человек многих вершин: Николай Васильевич Кры­лен­ко. Москва, 1969; Максимов Е. В. Николай Крыленко. Москва, 1979; Якупов Н. М. Первый Верховный главнокомандующий. К., 1989.

Р. В. Пилипчук