Криленко Микола Васильович

Визначення і загальна характеристика

КРИЛЕ́НКО Микола Васильович (парт. псевд.: Абрам, Рено, Гурнак, Войченко та ін.; 02(14). 05. 1885, с. Бехтєєво Смолен. губ., Росія — 29. 07. 1938, Москва) — радянський і партійний діяч. Доктор держ. та сусп. наук (1937). Засл. майстер альпінізму (1934). Державні нагороди СРСР. Закін. істор.-філол. факультет С.-Пе­тербур. (1909) та юрид. факультет Харків. (1914) університетів. 1904 вступив до більшов. партії. Брав активну участь у рев. подіях 1905–07. Провадив парт. діяльність у Москві, С.-Пе­тербурзі й за кордоном. Неодноразово був заарештований. На еміграції про­живав у Бельгії, Франції, Швейцарії. 1915, після повернення до Росії, у черг. раз заарешт., 1916 відправлений у діючу армію на Пд.-Зх. фронт. Обирався головою полк., дивізій. і армій. солдат. комітетів Пд.-Зх. фронту.

Один із організаторів і кер. більшов. перевороту 1917 в Петрограді (нині С.-Пе­тербург). У листопаді 1917 — березні 1918 — Верхов. головнокомандувач ЗС Рад. Росії і нарком військ. справ; водночас від січня 1918 — чл. Всерос. колегії з організації та формування Червоної армії; у лютому–березні 1918 — чл. Комітету рев. оборони Петрограда; від берез­ня 1918 — чл. колегії наркомату юстиції РСФРР (організував рад. суд і прокуратуру), від травня — голова Верхов. трибуналу при ВЦВК; від 1922 — заступник наркома юстиції та старший пом. прокурора РСФРР; 1929–31 — прокурор РСФРР. Був держ. обвинувачувачем на великих політ. процесах, зокрема у «Шахтин. справі», справі «Промпартії».

Від 1931 — нарком юстиції РСФРР, від 1936 — СРСР; за сумісн. від 1937 — директор Всесоюз. інституту юрид. наук. Входив до складу комісій із підготовки конституцій РРФСР та СРСР, кодексів законів. Викладав у Інституті червоної професури при ВЦВК, Моск. інституті рад. права (завідувач кафедри кримінал. права), на Вищих юрид. курсах та ін. Захоплювався альпінізмом і шахами: 1924–37 — перший голо­ва Всесоюз. шахової секції (ор­ганізував приїзд до СРСР чемпіонів світу з шахів Е. Ласкера та Х.-Р. Капабланки), 1928–34 — голова Всесоюз. товариства пролетар. туризму та екскурсій (1927 здій­снив сходження на Ельбрус, керував експедиціями на Памірі). Досліджував проблеми рад. пра­ва, обстоював концепцію т. зв. пролетар. (класового) права. 1 лю­того 1938 заарешт., 29 лип­ня того ж року за звинуваченням в участі у контррев. терорист. організації засудж. до розстрілу. Реа­біліт. 1955.

Завантажити статтю