Карпенко Олексій Іванович — Енциклопедія Сучасної України

Карпенко Олексій Іванович

КАРПЕ́НКО Олексій Іванович (псевд. – Олекса Гайчур-Карпенко; 27. 07. 1930, м. Гуляйполе, нині Запоріз. обл. – 14. 04. 2003, Київ, похов. у рідному місті) – літературознавець, поет. Онук Є. Карпенка, чоловік Л. Іванової. Канд. філол. н. (1963). Чл. НСЖУ (1975). Закін. Чернів. ун-т (1953), де й працював 1956–63. У 1963–90 – у Київ. ун-ті (з перервою): від 1970 – доц. каф. історії рос. літ-ри; 1965–69 – доц. каф. рос. філології Познан. ун-ту (Польща). Вивчав проблему народності творчості М. Гоголя. Автор дослідж. «Народные истоки эпического стиля исторических повестей Н. В. Гоголя» (Чц., 1961), «О народности Н. В. Гоголя (художественный историзм писателя и его народные истоки)» (К., 1973). Брав участь в укладанні посібника «Программированные упражнения по русскому языку для студентов-иностранцев: Элементарный курс» (К., 1964). Відп. ред. навч. посібника «Первый раз по-русски. Глагол» (Л., 1966). Видав поет. зб. «Ніжний кремінь» (К., 1989).

У. О. Карпенко

Статтю оновлено: 2012

Покликання на статтю
У. О. Карпенко . Карпенко Олексій Іванович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=10037 (дата звернення: 26.07.2021)