КАТАКО́МБНА КУЛЬТУ́РНО-ІСТОРИ́ЧНА СПІ́ЛЬНІСТЬ — група археологічних культур середнього бронзового віку. Датована у межах 27–21 ст. до н. е. Її памʼятки поширені у степ. і лісо­степ. смугах від лів­обереж­жя Волги та Кавказу до Дні­пра й пониз­зя Дунаю. Пред­ставлена числен. похова­н­нями в могилах-курганах, облаштованих у катакомбах. Тілопокладе­н­ня (зібгані або ви­про­стані) пере­важно на правом у боці чи спині. Су­провід. інвентар: глиняний, зрідка деревʼяний посуд, знаря­д­дя праці, прикраси, вохра, жарівниці, у сх. регіонах трапляються також курушки та черепи і кінцівки бика й вівці. Ві­домі поодинокі поселе­н­ня на низьких терасах, зрідка на горбах. Житла — напів­землянки, інколи з камʼяною основою, та наземні, прямокутні чи овальні. Кераміка пере­важно плоскодон­на, з шнуровою, гребінц. та прокресленою орнаментаціями, лінійно-кутовими й заокругленими візерунками у стилі катакомб. бароко. Виявлено також різноманітні бронз. знаря­д­дя праці та зброю, прикраси з бронзи, срібла, кістки і фаянсу. Прикметні камʼяні молотки, зокрема з орнаментом, кременеві наконечники стріл і дротиків. У складі К. к.-і. с. ви­окремлюють донец., харків.-воронез., дні­пров.-азов., пере­дкавказ. культури та інгульську культуру. Основа господарства — мобільне скотарство, забезпечене коліс. транс­портом. К. к.-і. с. виникла внаслідок транс­формації ямної культурно-історичної спільності, зумовленої внутр. роз­витком і посиленими контактами з землероб.-скотар. культурами пере­дньоазій. кола, насамперед Кавказу. Остан­ні сприяли актив. формотворчості та створен­ню оригін. типів у матеріал. і духов. культурі насел. К. к.-і. с., приналежного до індоіран. гілки індоєвропейців.