Кримінальне право

КРИМІНА́ЛЬНЕ ПРА́ВО — галузь права, яка є системою загальнообовʼязкових, законодавчо встановлених і забезпечуваних державою правових норм, що ви­значають, які дія­н­ня є кримінальними правопоруше­н­нями (злочинами), та заходи кримінально-правового впливу, що можуть за­стосовуватися внаслідок їхнього вчинен­ня. Осн. джерело К. п. — Кримінал. кодекс України.

У його Заг. частині окреслено норми, які ви­значають основи кримінал. від­повід­альності, гол. положен­ня про злочин, покара­н­ня, його види, порядок за­стосува­н­ня тощо; в Особл. — дія­н­ня, за які перед­бачена кримінал. від­пові­дальність. К. п. України забезпечує охорону прав і свобод лю­дини та громадянина, власності, громад. порядку й без­пеки, довкі­л­ля, кон­ституц. устрою Украї­ни від злочин. посягань.

Його функції: охорон­на — захист сусп. від­носин (соц. цін­ності, блага, інтереси) від злочин. посягань; регулятивна — регламентація пев­ної частини сусп. від­носин (кри­мінал.-правових) шляхом встановле­н­ня прав і обовʼязків су­­бʼєктів цих від­носин; виховна — сприя­н­ня формуван­ню правової сві­домості та правової культури, що є одним із засобів запобіга­н­ня злочинам, зміцне­н­ня закон­ності й правопорядку. Предмет К. п. як галузі права України — сусп. від­носини, що виникають між від­повід. органами держ. влади та субʼєктом злочину з моменту вчине­н­ня ним кримінал. правопоруше­н­ня.

За період незалежності України пострад. кримінал. законодавство по­ступово пере­творюється в укр. європ. кримінал. законодавство. Про це свідчать зміни, започатк. із прийня­т­тям нового Кримінал. кодексу України 2001. На від­міну від Кримінал. кодексу УРСР 1960, у ньому зна­йшли від­ображе­н­ня ін­ститути мно­жин­ності (по­вторність, сукупність, рецидив) злочинів, звіль­не­н­ня від кримінал. від­повід­альності, особливості кримінал. від­повід­альності та покара­н­ня неповно­літніх. Нове ро­зумі­н­ня отримала законодавчо ви­значена система видів злочину, де поряд із критерієм сусп. небезпечності за­проваджено критерій роз­міру встановленого осн. покара­н­ня у ви­гляді штрафу.

Перед­бачено нові, не притаман­ні рад. системі, види покара­н­ня: громад. роботи, арешт, обмеже­н­ня волі, служб. обмеже­н­ня для військовослужбовців. Ви­окремлено у самост. роз­діли положе­н­ня про особу, яка під­лягає кримінал. від­повід­альності (субʼєкт злочину), вину та її форми, спів­участь, об­ставини, що виключають злочин­ність дія­н­ня, судимість, примус. заходи вихов. характеру. Особл. частина Кримінал. кодексу Украї­ни, порівняно із Заг., не набула таких знач. змін. Так, у ній, з ура­хува­н­ням роз­витку сусп. від­носин, законодавчо урівняно всі форми власності щодо кримінал.-правової охорони, а також ви­окремлено у самост. роз­діли злочини проти статевої свободи й недоторканості, довкі­л­ля, без­пеки виробництва, руху й екс­плуатації транс­порту, громад. порядку та моральності, злочи­ни у сферах охорони держ. таємниці, недоторкан­ності кордо­нів, забезпече­н­ня призову й мо­білізації, викори­ста­н­ня компʼю­тер. систем і мереж. Більш ніж десятиріч. період дії чин­ного Кримінал. кодексу України (з урахува­н­ням понад ста законів про внесе­н­ня змін і доповнень до нього) довів актуальність та від­повід­ність стану сусп. від­носин більшості його осн. положень, які мають характер принципів права.

Найважливіші з по­­гляду законодавця положе­н­ня К. п. закріплено у ста­т­тях Кон­ституції України, серед них — принципи закон­ності, гуманізму, рівності громадян перед законом, індивід. характеру від­повід­альності, вин­ної від­повід­аль­ності, презумпція зна­н­ня кримінал. закону. Принцип закон­ності знаходить свій прояв у К. п. у ви­гляді декількох положень: законодавство України про кри­мінал. від­повід­альність становить Кримінал. кодекс України, що ґрунтується на Кон­ституції України та заг.-ви­знаних принципах і нормах між­нар. права; злочин­ність дія­н­ня, а також його караність та ін. кримінально-правові наслідки ви­значає тільки цей кодекс; за­стосува­н­ня закону про кримінал. від­повід­альність за аналогією заборонено. Принцип справедливості вимагає від законодавця та правоза­стосувача давати су­­спільно небезпеч. діян­ню належну й адекватну оцінку як при вирішен­ні пита­н­ня про його кри­міналізацію та пеналізацію, так і у процесі за­стосува­н­ня кримінал. закону (при кримінал.-пра­вовій кваліфікації та при­значен­ні заходів кримінал.-правового впливу). Гуманізм як принцип К. п. перед­бачає насамперед реалізацію на рівні кримінал. закону кон­ституц. припису що­до людини як найвищої соц. цін­ності, а також забезпече­н­ня засобами кримінал. права ін. прав людини (особистих, грома­дян., екон. тощо).

Ще один аспект — закріпле­н­ня в законі та за­стосува­н­ня судами заходів кримінал.-правового впливу (при­­значе­н­ня покара­н­ня і звільне­н­ня від нього, за­стосува­н­ня примус. заходів або лікува­н­ня) виключно для досягне­н­ня цілей, перед­бачених законом. Принцип рівності всіх перед законом у К. п. ви­значений встановле­н­ням єдиної під­стави кримінал. від­повід­альності особи — вчине­н­ням нею су­спільно небезпеч. дія­н­ня, що містить склад злочину, перед­баченого кримінал. законом. Принцип персон. від­повід­альності перед­бачає, що вона завжди на­стає для кон­кретно ви­значеної фіз. особи (а не колектив. утворе­н­ня — родини, общини, злочин. організації) вна­слідок її особистого дія­н­ня. Не менш важливе значе­н­ня має й принцип від­повід­альності лише за наявності вини особи (у фор­мі умислу або не­обережності).

Обʼєктивне ставле­н­ня у вину (притягне­н­ня до від­повід­альності за невин­не дія­н­ня) зруйнувало б саму основу К. п. Украї­ни, його фундам. засади. За період чин­ності Кримінал. кодексу України 2001 він за­знав числен. змін, більшість з яких стосувалася окремих елементів механізму кримінал.-пра­вового регулюва­н­ня. Осн. тенденціями є посиле­н­ня покара­н­ня за окремі злочин­ні прояви та збільше­н­ня спец. складів злочинів (викори­ста­н­ня дитини для жебракува­н­ня, незакон­не збагаче­н­ня, фальсифікація лікар. засобів і їхній обіг). Водночас ухвалено низку законів, що змінили окремі базові характеристики Кримінал. кодексу України, зокрема 2008 лібералізовано значну кількість санкцій, 2011 декриміналізовано 16 видів зло­чинів у сфері госп. діяльності, серед яких — контрабанда товарів, поруше­н­ня порядку веде­н­ня госп. діяльності та діяльності з на­да­н­ня фінанс. послуг, фіктивне банкрутство, роз­міще­н­ня цін­них паперів без реєстрації їхнього випуску, примушуван­ня до антиконкурент. узгоджених дій, незакон­ні дії щодо приватизац. паперів.

Також у новій редакції спец. закону змінено порядок за­стосува­н­ня амністії (унеможливлено звільне­н­ня на цій під­ставі від кримінал. від­повід­альності). З огляду на між­нар. зо­­бовʼяза­н­ня сут­тєво оновлено законодавчу базу кримінал.-пра­­вової протидії корупції: зʼяви­лися окремі склади злочинів у сфері діяльності юрид. осіб при­ват. права, поня­т­тя «хабар» замінено на «неправомірну вигоду». Над­звичайно дис­кусійними є зміни, повʼязані із введе­н­ням спец. конфіскації як окремо­го ін­ституту К. п. із регламентацією у Заг. частині Кримінал. кодексу України, а також за­проваджен­­ня ін­ституту за­стосува­н­ня щодо юрид. осіб заходів кримінал.-правового характеру. Вони актуалізують про­блеми ви­значен­ня від­повід­альності у К. п., її під­­­став, субʼєктів і змісту кримінал.-пра­­вових від­носин.

Осн. наук. школи з К. п. в Україні сформувалися у Києві, Харкові та Львові. Напрями їхніх до­­слідж.: про­блеми обʼєкта злочину, субʼєкта кримінал. від­повід­альності, злочин. наслідків, спів­участі, злочинів проти без­пеки дорож. руху й екс­плуатації транс­порту; кримінал.-правова охорона громад. без­пеки і нар. здоровʼя, довкі­л­ля, право­охорон. діяльності, системи оподаткува­н­ня; кримінал.-правова політика України, протидія корупції, незакон. обігу наркотич. засобів; порівнял. аналіз кримінал. законодавства України та ін. держав, екон.-кримінол. теорія детінізації економіки; викона­н­ня покарань, не повʼязаних із по­збавле­н­ням волі (Київ); про­блеми складу злочину та його елементів, об­ставин, що виклю­чають злочин­ність дія­н­ня, теор. про­блеми причин­но-наслідк. звʼязку в кримінал. праві; конт­роль за злочин­ністю, детермінація та попередже­н­ня злочинів, зокрема у сфері економіки та вчинених окремими категоріями субʼєктів; кримінал.-правова охорона громад. без­пеки, держ. фінансів України, протидії тероризму; про­блеми кримі­нал.-правової кваліфікації; акту­ал. про­блеми викона­н­ня покарань (Харків); про­блеми кодифікації кримінал. законодавства, кримінал. від­повід­альності, осуд­ності та неосудності (Львів).

Завантажити статтю