Кальченко Галина Никифорівна

КА́ЛЬЧЕНКО Галина Никифорівна (04. 02. 1926, м. Борзна, нині Черніг. обл. – 11. 03. 1975, Київ) – скульпторка. Дочка Никифора, сестра Володимира, мати Микити Кальченків, дружина П. Білаонова. Народний художник УРСР (1967). Державна премія України ім. Т. Шевченка (1974). Державні нагороди СРСР. Член СХУ (1958). Закін. Київський художній інститут (1953; викл. К. Єлева, М. Лисенко, Л. Муравін). Голова Київ. організації СХУ (1968–70). Осн. галузі – станк. і монум. пластика, гол. жанр – монум. портрет. Авторка пам’ятників, парк. статуй, портретів, надгробків, мемор. дощок, медалей. У всіх скульптур. жанрах зберігала теплоту станк. інтонацій. Гол. герой портретів – самовіддана, одухотворена й натхненна людина. Створила образи видат. діячів укр. культури та героїв 2-ї світової війни. Учасниця респ. і всесоюз. мист. виставок від 1953. Персон. – посмертна у Києві (1976). Окремі роботи зберігаються в НХМ, Дніпроп., Запоріз., Луган., Одес., Сум., Харків. ХМ, Держ. картин. галереї ім. Т. Шевченка в Алмати (Казахстан), НМУНДМ, МТМК України, Літ.-мемор. музеях Лесі Українки у Києві та Колодяжному (Ковел. р-н Волин. обл.), Нац. музеї Т. Шевченка (Київ), Шевченків. нац. заповіднику в Каневі (Черкас. обл.).

Тв.: композиції – «Подруги» (1953), «Після допиту» (1957); портрети – двічі Героя Соц. Праці Г. Буркацької (1960), Лесі Українки, О. Кобилянської (обидва – 1962), В. Василевської (1965), Г. Майбороди, М. Леонтовича, Л. Ревуцького, С. Гулака-Артемовського (усі – 1966), Т. Яблонської, І. Кавалерідзе (обидва – 1967), Т. Голембієвської (1968), Г. Косинки (1969), О. Ільченка (1970), «Автопортрет» (1971), К. Білокур (1973); пам’ятники – В. Порику (м-ко Енен-Льєтар, Франція, 1967, співавт.), М. Леонтовичу (м. Тульчин Вінн. обл., 1970), Лесі Українці (1971, м. Ялта АР Крим; 1973, Київ; 1976, м. Саскатун, Канада), С. Гулаку-Артемовському (м. Городище Черкас. обл., 1971), М. Заньковецькій (Маріїн. парк, 1973), І. Котляревському (1975; обидва – у Києві); композиція «Т. Шевченко» (1964); мемор. комплекс «Пагорб Слави» (авторка проекту; Черкаси, відкрито 1977; співавт.).

Літ.: Верба І. Галина Кальченко. К., 1960; Галина Кальченко: Альбом. К., 1969; Галина Никифорівна Кальченко: Каталог. К., 1976; Блюміна І. Вона любила Україну (До 75-річчя від дня народж. Г. Н. Кальченко) // Укр. АМ: Дослідн. та наук.-метод. пр. К., 2001. Вип. 8; Скульптор Михайло Лисенко та його учні: Каталог. К., 2006.

Л. О. Лисенко

Основні твори

композиції – «Подруги» (1953), «Після допиту» (1957); портрети – двічі Героя Соц. Праці Г. Буркацької (1960), Лесі Українки, О. Кобилянської (обидва – 1962), В. Василевської (1965), Г. Майбороди, М. Леонтовича, Л. Ревуцького, С. Гулака-Артемовського (усі – 1966), Т. Яблонської, І. Кавалерідзе (обидва – 1967), Т. Голембієвської (1968), Г. Косинки (1969), О. Ільченка (1970), «Автопортрет» (1971), К. Білокур (1973); пам’ятники – В. Порику (м-ко Енен-Льєтар, Франція, 1967, співавт.), М. Леонтовичу (м. Тульчин Вінн. обл., 1970), Лесі Українці (1971, м. Ялта АР Крим; 1973, Київ; 1976, м. Саскатун, Канада), С. Гулаку-Артемовському (м. Городище Черкас. обл., 1971), М. Заньковецькій (Маріїн. парк, 1973), І. Котляревському (1975; обидва – у Києві); композиція «Т. Шевченко» (1964); мемор. комплекс «Пагорб Слави» (авторка проекту; Черкаси, відкрито 1977; співавт.).

Рекомендована література

1. Верба І. Галина Кальченко. К., 1960;Google Scholar
2. Галина Кальченко: Альбом. К., 1969;Google Scholar
3. Галина Никифорівна Кальченко: Каталог. К., 1976;Google Scholar
4. Блюміна І. Вона любила Україну (До 75-річчя від дня народж. Г. Н. Кальченко) // Укр. АМ: Дослідн. та наук.-метод. пр. К., 2001. Вип. 8;Google Scholar
5. Скульптор Михайло Лисенко та його учні: Каталог. К., 2006.Google Scholar

Фотоілюстрації

Читати у файлі PDF