Кам’яна сіль

КАМʼЯНА́ СIЛЬ — осадова гірська порода гідрохімічного походже­н­ня (галітоліт), що складається пере­важно з мінералу галіту (NaCl; вміст у чистих різновидах сягає 99 %). К. с. є найпоширенішою породою соленос. формацій, які вміщують також від­клади більш ран­ніх стадій аридного осадонакопиче­н­ня: сульфатні та змішані карбонатно-сульфатні породи. Домішки: хлориди та сульфати натрію, калію, магнію і кальцію, броміди, йодиди, борати, гіпс, карбонатно-глинистий матеріал, доломіт, анкерит, магнезит, бітуми, глини, тальк, оксиди і гідрооксиди заліза тощо. К. с. без­барвна, молочно-біла або забарвлена домішками у різні від­тінки сірого, жовтого, червоного, брунатного та ін. кольорів. Має шарувату текс­туру, солоний смак, високі роз­чин­ність (356–391 г/л, залежить від т-ри) та пластичність, щільність, нижчу ніж у більшості осад. порід (2173 кг/м³). Дві остан­ні характеристики зумовлюють прояви пластич. деформацій у масивах К. с. — галотектокінез. Існує низка гіпотез щодо походже­н­ня К. с.: осадові (морські: «барова» — К. Оксеніус, 1877; «проміжних басейнів» — Е. Брансон, 1915; Г. Ріхтер-Бернбург, 1955; М. Фівег, 1958; М. Страхов, 1962), континентальна (Дж. Волтер, 1924), континентально-морська (стадія «сухого озера» — М. Валяшко, 1962; Т. Ловенстейн і Л. Гарді, 1985), ендоген­на (В. Созанський, 1973), метасоматична (М. Кудрявцев, 1966), ексгаляційно-осадова (Н. Джинорідзе, В. Раєвський, 1982). За умовами накопиче­н­ня родовища К. с. поділяються на роз­соли сучас. соляних басейнів, соляні під­земні води, поклади мінерал. солей сучас. соляних басейнів, викопні поклади (найважливіші для промисловості). Накопиче­н­ня К. с. в історії Землі періодично по­вторювалося. Грандіоз. епохами соленакопиче­н­ня були кембрій, пізній девон (360–380 млн р.), перм (270–290 млн р.), пізня юра (145–155 млн р.), неоген (5–8 млн р.). К. с. утворювалася за умов арид. клімату, від­ʼємного водного балансу у великих континент. озерах, мор. лагунах і затоках, у кра­йових частинах епіконтинент. морів, у перед­гір. прогинах і прогинах платформ. У сучас. умовах солеродні водо­йми пред­ставлені пере­важно самоосад. соляними басейнами (континентальними і морськими). К. с. в осад. басейнах складає слабодис­лок. пласти, ядра солянокупол. структур, утворює обмежених роз­мірів прошарки, лінзи або соляні глетчери. На території України соленосні формації віком від пізньодевонських до сучасних з потуж. пластами К. с. встановлено в 6-ти регіонах. У роз­різі Дні­пров.-Донец. западини (Черніг., Сум., Полтав., Харків. області) — 2 девонські (франська та фаменська) і нижньопермська, у Донбасі — нижньопермська, у Перед­до­бруджин. прогині — верх­ньоюрська, у Закарп. і Предкарп. прогинах — неогенові. Осадже­н­ня хлориду натрію від­бувається нині у крим. озерах — Сиваському, Сасик-Сиваському, Генічеському. З К. с. отримують понад 1500 різних продуктів. За при­значе­н­ням роз­різняють харч., корм. та технічну. Очищена К. с. — важливий харч. продукт, консервуюча речовина; кормову використовують для годівлі худоби (сіль-лизунець) та для заготовле­н­ня кормів; технічну — для отрима­н­ня соляної кислоти, нашатирю, хлористого кальцію, хлору, кальцинов. та харч. соди тощо, а також в анілін., лакофарб., текс­тил., фармацевт., шкіряній, нафт., металург. та ін. галузях промисловості, в орган. синтезі, холодил. справі, миловарін­ні та ін. Великі водяно­про­зорі кри­стали галіту за­стосовують у оптич. приладах. Світ. видобува­н­ня К. с. 2011 складало 290 млн т, зокрема у Китаї — 65 млн т, США — 44 млн т, Німеч­чині — 20 млн т, Індії — 18 млн т, Австралії — 13 млн т, Канаді — 11 млн т, Паки­стані — 11 млн т, Україні — 5,5 млн т. Родовища К. с. роз­робляють під­зем. способом — шахтним (камерна система від­працюва­н­ня) або методом під­зем. роз­чине­н­ня (видобутий штуч. роз­сіл випаровується у вакуум. апаратах). Ві­домі поодинокі випадки видобува­н­ня від­критим (карʼєрним) способом (Соль-Ілец. родовище, РФ). Значну частину К. с. отримують із солоних озер і джерел шляхом виварюва­н­ня. У вироблених під­зем. просторах іноді роз­міщують під­земні від­діле­н­ня лікарень, концертні зали, музеї, культ. споруди, стаціонарні наук. лабораторії, під­приємства, технол. ємності для зберіга­н­ня вуглеводнів, хім. речовин та ін. матеріалів, системи ізоляції від­ходів. Запаси К. с. в Україні за категорiями А+В+С1 оцінюють у 9 млрд т. Найбільшим є Артемівське родовище камʼяної солі. К. с. в Україні видобувають на глиб. 150–280 м, де потуж. шарів сягає 60 м.

Завантажити статтю