Катастроф медицина

КАТАСТРО́Ф МЕДИЦИ́НА – галузь медицини, спрямована на збереження здоров'я та надання різних видів медичної допомоги постраждалому населенню й учасникам аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт в умовах надзвичайних ситуацій мирного часу та ліквідації їхніх наслідків. К. м. в Україні офіційно виокремлено як галузь медицини Постановою КМ України «Про утворення державної служби медицини катастроф» вiд 14 квiтня 1997. Цілісне визначення поняття сформульовано 2003. Однак реорганізація системи охорони здоров'я, зокрема й надання мед. допомоги в умовах надзвичай. ситуацій мирного часу, розроблення нових принципів діяльності та мед. технологій вимагають уточнення поняття. Гол. проблемою К. м. є подолання невідповідності між кількістю постраждалих, які потребують негай. мед. допомоги, і кількістю мед. працівників, які можуть її надати. Першочерговим стає організац. принцип діяльності, спрямований на оптимал. залучення наяв. сил і засобів охорони здоров'я, які функціонують у повсякден. умовах, з метою врятування і збереження життя якомога більшій кількості постраждалих. Його реалізують шляхом планування мед.-сан. забезпечення регіону, в якому передбачають імовірні надзвичайні ситуації, їхній вплив на життєдіяльність населення та систему охорони здоров'я, характер реагування і взаємодії служб, що займаються ліквідацією наслідків. Ключовими мед. технологіями К. м. є мед. сортування та поетапне лікув.-евакуац. забезпечення, за допомогою яких визначають черговість та обсяги надання мед. допомоги, пріоритет у шпиталізації, оскільки одномоментний повний обсяг мед. допомоги постраждалому під час надзвичай. ситуації з масовим ураженням неможливий. Завданнями К. м. є також установлення потенцій. джерел надзвичай. ситуацій, вивчення впливу їхніх уражал. чинників на організм людини та довкілля; прогнозування виникнення надзвичай. ситуацій та дослідж. закономiрностей формування мед.-сан. наслідків; розроблення ефективних організац., лікув., сан.-гіг. та протиепідем. технологій, спрямованих на врятування життя та збереження здоров'я постраждалих і тих, хто їх рятує; вдосконалення організац. основ діяльності та підготовки фахівців служби К. м.; проведення наук. дослідж. та впровадження їхніх результатів у практику охорони здоров'я. Вирішують ці завдання центри екстреної мед. допомоги та К. м. (зокрема Укр. наук.-практ. центр екстреної мед. допомоги та медицини катастроф у Києві), мед. заклади і формування служби К. м.

Літ.: Шекера О. Г. Мобільний комплекс медицини катастроф // Тезисы докл. научно-практ. конф. «Пробл. воен. здравоохранения и пути его реформирования». 1996; Державна служба медицини катастроф України. Правові та нормативні акти: Довідк. посіб. 1998; Гудима А. А. Принципи надання екстреної медичної допомоги при масових ураженнях // Єдина система екстреної мед. допомоги. Створення та перспективи розвитку: Зб. мат. 2012 (усі – Київ).

О. Г. Шекера, А. А. Гудима