КО́ЧИШ Євген (25. 02. 1922, м. Кула, Воєводина, нині Сербія — 12. 12. 1972, м. Сомбор, Воєводина) — русинський скульптор, живопи­­сець у Сербії. Член СХ Сербії (1967). До мистецтва прилучив батько — самодіял. музикант і ху­­дожник. 1942 заарешт. окупац. владою в с. Коцур (Воєводина), від­правлений у концтабір. Після звільне­н­ня мобілізов. до угор. армії. Пере­буваючи на фронті у Словач­чині, 1944 при­єд­нався до партизанів. 1945 повернувся до­­дому, військ. службу закін. 1946 у югослав. армії. Писав картини на військ. тематику, виготовляв погру­д­дя партизанів. Навч. у Заґреб. АМ (1947–54). Жив у с. Коцур. На творчій роботі. 1961–72 — директор галереї Культур. цент­ру (згодом галерея «Мист. осінь», м. Сомбор). Більшість статуй виготовив із гіпсу та бронзи в стилі пред­ставниц. екс­пресіоніз­­му; живопис. доробок складають пере­важно реаліст. портре­­ти. Твори екс­понували на колектив. і персон. худож. ви­став­­ках у Югославії, Італії, Угорщині. Серед робіт — гіпс. рельєф актора і режисера П. Різнича-Дя­­ді, погру­д­дя мово­знавця М. Кочиша, скульптурні порт­рети серб. митців, зокрема художника М. Коньовича, письмен­ника В. Петровича, поета Л. Костіча, композитора С. Мокраньца.