Істру Богдан

І́СТРУ Бог­дан (Istru Bogdan; справж. — Бодарев Іван Спиридонович; Bădărău Ion; 31. 03(13. 04). 1914, с. Піструєни Оргєєв. пов. Бес­сараб. губ., нині Теленешт. р-ну, Молдова — 25. 03. 1993, Кишинів) — молдавський письмен­ник, пере­кладач. Нар. письмен­ник Молд. РСР (1982), член-кореспондент АН Молдови (1984). Учасник 2-ї світової війни (був військ. кор. на 1-му і 2-му Укр. фронтах). Закін. Вищу вчит. семінарію у м. Ясси (Румунія, 1940) і Кишинів. пед. ін­ститут (1957). Автор зб. поезій «Блестем» («Прокля­т­тя», 1937), «Моартя вултурулуй» («Смерть орла», 1938), «Гласул патрией» («Голос Батьківщини», 1946), «Дин мал ын мал» («Від берега до берега», 1958), «Умбре каре дор» («Біль тіней», 1968), «Попасурь» («Пере­вали», 1989) та ін. Ліроепічна поема «Похоарнеле» («Похорна», 1947) — про колективізацію у молд. селі. У творчості І. від­ображено і укр. тематику, зокрема визволе­н­ня України від нім.-фашист. загарбників (вірші «Киев» та «Украиней», 1943; поема «Примэвара ын Карпаць» / «Весна в Карпатах», Кишинів, 1955), присвяти до річниць воз­зʼ­єд­на­н­ня України з Росією (вірш «Лаудэ приетенией» / «Хвала дружбі», 1954), Татарбунар. пов­ста­н­ня (1924) у Пд. Бес­сарабії проти румун. окупації (поема «Татарбунар», Кишинэу, 1974). Написав низку статей про творчість Ю. Федьковича та О. Кобилянської («Паший времий» / «Кроки часу» // «Молдова сочиалистэ» від 1 січня 1958), Т. Шевченка («Пентру валоръ аутентиче» / «За справжні цін­ності», 1965). Пере­клав окремі твори Т. Шевченка (вірш «Заповіт» у ж. «Октябрь», Кишинів, 1941, № 1–2; поему «Кавказ»), І. Франка («Каменярі»), М. Рильського, М. Бажана, А. Малишка, П. Воронька. Деякі твори І. українською мовою пере­клали М. Рильський, І. Цитович, А. Мʼястківський, В. Коломієць, В. Крищенко та ін.

Завантажити статтю