Ільбеков Микола Пилипович

ІЛЬБЕ́КОВ Микола Пилипович (Ильбеков Николай Филип­пович; псевд. — Илпек Микулайĕ; 19. 05(01. 06). 1915, с. Трьохізб-Шемурша, нині Чувашія, РФ — 12. 04. 1981, м. Чебоксари, Чувашія) — чуваський письмен­ник, пере­кладач. Нар. письмен­ник Чувас. АРСР (1970). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Батирев. пед. училище (1931), навч. у Чувас. пед. ін­ституті (Чебоксари, 1932–34). Учителював, працював у Комітеті радіо­інформації Чувас. АРСР, ст. ред. Чувас. книжк. видавництва, відп. секр. правлі­н­ня СП Чувашії. Автор зб. «Эпир — совет салтакĕсем» («Ми — радянські солдати», 1950), «Сурпан» («Сурбан», 1964), роману «Тимĕр» («Тімер», 1971), повісті «Вăрçăпа çĕнтерÿ» («Війна і пере­мога», 1973). Роман «Хура çăкăр» («Чорний хліб», у 2-х кн., 1957–61) — про життя села й події 1905–07. Героїзм у роки 2-ї світової війни зобразив у оповідан­ні «Днепр урлă» («Через Дні­про») та повісті «Карпатра» («У Карпатах»; опубл. у зб. «Оповіда­н­ня про війну», 1985). Писав також для дітей: зб. віршів та оповідань «Куçукпа чĕрĕп» («Костя і їжачок», 1948), «Кăмпара» («По гриби», 1960). Пере­клав чувас. мовою окремі твори М. Гоголя, І. Франка (зб. «Калавсем» / «Оповіда­н­ня», 1955), М. Коцюбинського (повість «Ялти шухăшсенчен» / «Fata morgana», 1950), О. Ільченка (оповіда­н­ня «Мария çар­ран» / «Марія іде босоніж», 1954), П. Панча та ін. 1974 від­відав Україну, зокрема Київ та м. Остер (Козелец. р-н Черніг. обл.). Укр. мовою оповіда­н­ня І. «В пошуках правди» пере­клала Л. Кураколова.

Завантажити статтю