Імбер Нафталі-Герц — Енциклопедія Сучасної України

Імбер Нафталі-Герц

І́МБЕР Нафталі-Герц (; 27. 12. 1856, м. Золочів, нині Львів. обл. – 08. 10. 1909, Нью-Йорк, перепохов. 1953 у Єрусалимі) – єврейський поет. Здобув традиц. євр. освіту. Віршував від 1866. Отримав 1875 нагороду від імператора Франца-Йосифа І за вірш («Австрія»), присвяч. 100-річчю приєднання Буковини до Австро-Угор. імперії. Прихильник руху Хаскала (євр. просвітництва), через що зазнав переслідувань ортодокс. хасидів. Вів мандрів. спосіб життя. 1882 із британ. письменником Л. Оліфантом відправився створювати євр. державу у Палестині. 1887 повернувся до Європи. Від 1892 – у США. Писав на івриті. Для поезії І. притаманні патріот. пафос, спорідненість з євр. фольклором. Видав 3 зб. поезій: «» («Вранішня зоря», Єрусалим, 1884), «» («Нова вранішня зоря», Золочів, 1900) та «» («Третя вранішня зоря», Нью-Йорк, 1902). Автор вірша «» («Надія», 1876–78), перші 2 строфи якого стали нац. гімном Ізраїлю.

О. А. Деко

Статтю оновлено: 2011

Покликання на статтю
О. А. Деко . Імбер Нафталі-Герц // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=13258 (дата звернення: 21.06.2021)