Іващенко Віталій Вадимович
ІВА́ЩЕНКО Віталій Вадимович (12. 12. 1937, м. Сміла, нині Черкас. обл. — 31. 07. 2023, Київ) — поет, театральний діяч, фахівець у галузі механіки. Кандидат технічних наук (1966). Закін. Київ. політех. інститут (1960), де відтоді й працював (нині Нац. тех. університет України «Київ. політех. інститут»): від 1967 — доцент кафедри механіки пластичності матеріалів і ресурсоощадних процесів Мех.-маш.-буд. інституту. Засн., худож. кер., драматург, реж. і актор студент. комедійного Нар. театру-студії «Естрадний театр аматорів “ETA”» (від 1959) — лауреата 4-х Всесоюз. фестивалів нар. творчості, низки респ. і регіон. театр. фестивалів та конкурсів. Автор і ведучий телепередач «Інформація і науково-технічний прогрес» (1975–76), «Наука і життя» (1977), «Телетехнотека» (1992–94), «Запитуйте — відповідаємо» (1994–2004), «Закон є закон» (1997–2004), «Пʼять хвилин для душі: Поезія Віталія Іващенка» (2002), докум. т/ф «Ніч народження Конституції» та «Гордість України» (обидва — 1997) на Першому нац. телеканалі України. Почав друкуватися від 1992. Писав філос. і любовну лірику. Окремі вірші І. покладено на музику.
Додаткові відомості
- Основні твори
- История любви. 1993; Загляньмо в душу. 1997; Проснувшись утром, улыбнись! 1997; Сповідь другові. 1998; Нечаянная радость. 2000; Зернятка. 2004; Краплинки. 2005; Тобі, кохана! 2005; Вторая любовь. 2006; О, женщина! 2006; Сьогодні живемо. 2006; Слова любви. 2007; Ми — українці! 2007; Поезія кохання. 2008; Мозаїка життя. 2008 (усі — Київ).
Завантажити статтю
Людина 
