Ігнатченко Микола Олександрович

Визначення і загальна характеристика

ІГНА́ТЧЕНКО Микола Олександрович (22. 05. 1919, Київ — 04. 06. 1996, там само) — геолог-вуглепетрограф. Канд. геол.-мінерал. н. (1961). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Воронез. університет (1941, РФ). У післявоєнні роки працював у Прибалтиці нач. партії з розвідки буд. матеріалів, потім — у Пд.-Донській геол.-знімал. експедиції в м. Сталінград (нині Волгоград, РФ). Від 1949 — в Якутії (РФ): гол. геолог Кангалас. і Якут. комплекс. експедицій, ст. н. с. Якут. філії Сибір. відділ. АН СРСР. За його участі (та ним особисто) відкрито низку родовищ у межах Ленського та Нижньо-Алдан. вугіл. бас., зокрема Кильдям., Кангалас. та Нерюнгринське. Від 1964 — в Інституті геол. наук НАНУ (Київ): від 1964 — старший науковий співробітник відділу вуглепетрографії та палінол. дослідж., від 1970 — відділу літології, від 1978 — відділу геології вугіл. родовищ (створ. за його ініціативою). Один із фундаторів київ. школи вуглепетрографії. Досліджував геологію і речовин. склад бурого та кам’яного вугілля Дніпров., Львів.-Волин., Донец. бас., Дніпров.-Донец. западини. Розробив геол.-генет. класифікацію мікрокомпонентів бурого вугілля України для Дніпров. бас. Вивчав речовин. і фітерал. склад вугілля, його генезис, літологію та стратиграфію вугіл. пластів і вугленос. товщ, будову вугіл. органіки на молекуляр. рівні, органічну мінералогію та проблеми комплекс. використання вугілля. Піонерськими є його наук. розробки стосовно впливу сейсміч. процесів на метаморфізм орган. речовини та утворення газогідратів.

Завантажити статтю