ІЗМА́ЙЛОВ Микола Аркаді­йович (09(22). 06. 1907, м. Сухумі, Грузія — 02. 10. 1961, Харків) — фізико-хімік. Доктор хімічних наук (1948), професор (1948), член-кореспондент АН УРСР (1957). Заслужений діяч науки УРСР (1955). Премія ім. Д. Менделєєва АН СРСР (1960). Державна премія СРСР (1973, посмертно). Державні нагороди СРСР. Закін. Харків. фінанс.-екон. технікум (1926). Учителював. Очолював каф. хімії Харків. ін­ституту рад. торгівлі (1929–41); водночас лаб. фіз. хімії Харків. н.-д. хім.-фармацевт. ін­ституту (1934–60, з пере­рвою); від­діл технології Зонал. дослід. станції НДІ ефіроолій. промисловості (Сухумі, 1941–44); каф. хімії Сухум. пед. ін­ституту (1943–44); каф. фіз. хімії Харків. університету (1944–61), де також 1948–53 — проректор з наукової роботи. Голова правлі­н­ня Всесоюз. хім. товариства ім. Д. Менделєєва (1955–61). Ви­вчав вплив роз­чин­ників на силу електролітів; статику і динаміку адсорбц. процесів з роз­чинів на молекуляр. та іонооб­мін. адсорбентах; сольватацію іонів. За­пропонував метод тонкошарової хромато­графії (1938); адсорбц. методи виділе­н­ня алкалоїду морфіну з маку (1945); кількісну теорію дисоціації електролітів у роз­чинах.