ЗУ́М­МЕР Всеволод Михайлович (14(26). 09. 1885, с. Тальне Уманського пов. Київської губ., нині місто Черкаської обл. — 06. 12. 1970, м. Остер Козелецького р-ну Чернігівської обл.) — мистецтво­знавець. Доктор історії і теорії мистецтв (1924). Член Історичного товариства Нестора-літописця (1917), НТШ (1918), Софійського комітету ВУАН (1923), Азербського археологічного комітету (1924), Всеукраїнської наукової асоціації сходо­знавства (1927), СХУ (1958). Закінчив Університет св. Володимира у Києві (1916, залишився до 1921 для під­готовки до зва­н­ня професора), Московський археологічний ін­ститут (1917), Університет марксизму-ленінізму при Московській міськ­комі ВКП(б) (1950). Викладав 1918–23 у Києві, зокрема в археологічному ін­ституті; 1923–27 — в Азербському університеті (Баку): завідувач кафедри історії мистецтв, від 1924 — професор; водночас від 1924 — викладач Азербської вищої художньої школи. Від 1924 — член-кореспондент Кавказького історико-археологічного ін­ституту в Тифлісі (нині Тбілісі). Здійснив кілька екс­педицій на території Азербайджану (1924), в Середню Азію (1926, 1930–31), до Криму (1926–27), Туреч­чини (1928–29). Від 1928 — в Україні. Засновник і директор Харківського художньо-історичного музею. Ре­пресований 1933, пере­бував від 1937 на заслан­ні у Бамлазі. Працював у Середньоазіатському університеті (Ташкент, 1940–49): від 1943 — завідувач кафедри історії мистецтв; водночас завідувач від­ділу мініатюри і калі­графії Ін­ституту східних рукописів АН Узбецької РСР, науковим спів­робітником Ін­ституту мистецтво­знавства (1945–46). Звільнений 1950. Після поверне­н­ня в Україну не отримав до­зволу жити в Києві, 1952 оселився у м. Остер. Професор Київському інженерно-будівельному ін­ституту (1950–51); науковий спів­робітник Остерського крає­знавчого музею (1952–56). Готував стат­ті до УРЕ (К., 1953–64). Спів­працював з музеями України, РФ, Азербайджану, Узбеки­стану. Реабілітований 1958. Один із фундаторів орієнтального мистецтво­знавства в Україні у 1920-х рр. Наукові дослідже­н­ня: памʼятки українського, російського мистецтва, східних народів, соціології мистецтва, музеє­знавства і художньої критики. Автор низки статей, присвячений творчості Т. Шевченка, М. Гоголя, О. Іванова, В. Верещагіна, І. Рєпіна, М. Ґе.