Іванов Семен Павлович — Енциклопедія Сучасної України

Іванов Семен Павлович

ІВАНО́В Семен Павлович (31. 08(13. 09). 1907, с. Порєчено, нині Смолен. обл., РФ – 26. 09. 1993, Москва) – військовик. Герой Рад. Союзу (1945). Генерал армії (1968). Учасник рад.-фін. і 2-ї світ. воєн. Держ. та бойові нагороди. В армії від 1926, на фронті 2-ї світ. війни від 1941. Закін. Моск. піхотну школу (1929), Військ. академію ім. М. Фрунзе (Москва, 1939). Відзначився під час визволення Мінська, Сталінграда (нині Волгоград, РФ), Києва, Белґрада, Будапешта. Після війни – на військ. і команд. посадах. Нач. штабів Білорус. (1946–48), Одес. (1952–53), Моск. (1953–56), Київ. (1956–59), Сибір. (1963–64) військ. округів. Мешкав у Москві. 1968–73 очолював Військ. академію Генштабу, від 1973 – у Групі ген. інспекторів МО СРСР. Автор кн. «О научных основах управления войсками» (Москва, 1975).

О. В. Пилипчук

Статтю оновлено: 2011

Покликання на статтю
О. В. Пилипчук . Іванов Семен Павлович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=14391 (дата звернення: 19.05.2021)