Задов Лев Миколайович

ЗА́ДОВ Лев Микола­йович (11, за ін. даними — 14. 04. 1893, колонія Весела Олександрів. пов. Катеринослав. губ. — 25. 09. 1938) — учасник пов­станського руху. Також ві­домий під прі­звищем Зіньковський. 1900 разом із родиною пере­їхав до м. Юзівка (нині Донецьк). Навч. у хедері, працював на виробництві. При­єд­нався до анархістів. 1913 за участь у зброй. нападах з метою вилуче­н­ня коштів для рев. діяльності засудж. до 8-ми р. каторги. Увʼязнений у тюрмах Бахмута (нині м. Артемівськ Донец. обл.), Катеринослава (нині Дні­пропетровськ), Луганська. Після Лютн. революції 1917 звільнений за амністією. На поч. 1918 вступив до Червоної армії, воював із нім. і козачими частинами на Донбасі й у РФ. У серпні того ж року штабом більшов. Пд. фронту від­правлений в Україну для веде­н­ня під­піл. роботи у тилу нім. військ. Вступив до пов­стан. армії Н. Махна, де був пом. командира полку, нач. контр­розвідки 1-го Донец. корпусу, комен­дантом Крим. групи (під час спільних із Червоною армією бо­йових дій проти білогвард. військ генерала П. Врангеля у Криму). У серпні 1921 забезпечив від­ступ Н. Махна на тер. Румунії. На еміграції мешкав у Бухаресті, згодом працював на сезон. роботах. 1924 погодився на спів­працю з румун. роз­відкою і на чолі диверс. групи пере­йшов кордон з УСРР, однак добровільно здався пред­ставникам влади й був прийнятий на службу в органи держ. без­пеки: 1924–25 — спів­роб. Харків., 1925–37 — Одес. упр. НКВС (іноз. від­діли). Брав особисту участь в операціях проти емі­грант. організацій і румун. роз­відки, затриман­ні диверсантів (від­значений преміями та імен­ною вогнепал. зброєю). 4 вересня 1937 заарешт., 25 вересня 1938 за звинуваче­н­нями у створен­ні в Одесі під­піл. махнов. центру, спів­праці з іноз. роз­відками й контрабанді засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1990.

Завантажити статтю