Заєць Василь Васильович

ЗА́ЄЦЬ Василь Васильович (13. 11. 1939, с. Шпичинці Вчорайшан., нині Ружин. р-ну Житомир. обл.) — поет. Член НСПУ (2005). Закін. Львів. лісотех. ін­ститут (1962) і факультет журналістики Київ. університету (1973). Працював у ред. газет, від 1996 — ред. від­ділу г. «Культура і життя» (Київ). Автор зб. для дітей «Боброве новосі­л­ля» (1971), «Льон посіяла зозуля» (1973), «Голубий дзвоник» (1976), «А ти, жабко, не сиди!» (1986), «Шипшинові ліхтарі» (1988), «Семибарвний килимок» (1993), «Пелюстки пахнуть медом», «Вальс кленової крилатки», «Сонячні ковалі» (усі — 2006), «Скрипка на сінокосі», «Посланець від сонечка» (обидві — 2008). У зб. лірич. та публіцист. поезій «Громова криниця», «Пісня помаранчевого містечка» (обидві — 2004), «Стрічка помаранчева, оранжевий цвіт», «Пов­станські вишні» (обидві — 2005), «Катруся» (2006), «Роз­мова з донею» (2007), «Хліб від брата», «Дорогі хлібини сорок першого» (обидві — 2009), «З поля вітер повіває» (2010; усі — Київ) звертається до тем боротьби за укр. нац. ідею, пере­осмисле­н­ня подій 2-ї світової війни, стосунків чоловіка і жінки.

Завантажити статтю