Кричевський Василь Григорович

КРИЧЕ́ВСЬКИЙ Василь Григорович (29. 12. 1872(10. 01. 1873), за ін. даними – 31. 12. 1872(12. 01. 1873), с. Ворожба, нині Лебедин. р-ну Сум. обл. – 15. 11. 1952, Каракас, перепохов. 1975 у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джер­сі, США) – архітектор, графік, живописець, художник театру і кіно, колекціо­­нер і дослідник народного мистецтва. Брат Федора, батько Ва­­силя, Миколи Кричевських та Г. Кричевської-Лінде, дід К. Кри­чевської-Росандич. Доктор мис­­тецтвознавства (1939), професор (1917). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1940). Дійсний член секції мистецтв (1922) та Всеукр. археол. комітету (1925) ВУАН. Почес. чл. УВАН і АМ у США (1945). Закін. Харків. тех.-за­лізничне училище (1889), відвідував лекції у Харків. університеті. Мистецтву навч. самостійно. Працював у Хар­кові під керівництвом С. Загоскіна (1889–91) та О. Бе­­кетова (1898–1903). Один із фун­­даторів і проф. Укр. АМ (1917), ар­хіт. і худож. інститутів (1922–25, 1928–41) у Києві, Одес. худож. політехнікуму (1927–28) і Вищої об­разотвор. студії у Львові (1943–44, одночасно – ректор); 1918–19 – директор Миргород. худож.-пром. інституту (нині Полтав. обл.).

Від 1944 – на еміграції в Австрії та Франції, від 1948 – у Венесуелі. Від 1897 – учасник мист. виставок у Харкові, С.-Петербурзі, Полтаві, Києві, Берліні, Парижі, Брюсселі, Празі, Тбілісі, Варша­ві, Лондоні, Вашинґтоні, Торонто, Каракасі, Філадельфії, Нью-Йорку. Персон. – у Києві (1903, 1910, 1935, 1940–41), Одесі (1940), посмертні – у Нью-Йор­ку (1953, 1962, 1972–73) та Філадельфії (1974). Творчість К. мала основоположне значення для еволюції укр. мистецтва 20 ст. Для робіт К. характерні оригінальність, своєрідність у трактуванні національного на сучас. лад. Проектом будинку Полтав. земства (1903–07) започаткував укр. архіт. стиль (традиц. архіт. форми і деталі, оздоблення полі­хром. керамікою з прадав. орнам. мотивами). У буд-ві споруд різ­­номаніт. призначення для різних регіонів України поєднував раціоналізм нового часу з нар. тра­диціями. 1911 започаткував мо­дерне оформлення укр. книжок і період. видань, екслібрисів, друкар. знаків. Блискуче вирішував дизайн та естет. наповнення книг. Для його обкладинок характерна продумана ком­позиція; застосовував укр. візерунки зі шрифт. елементами. Широко використовував спадщину укр. орнаментики (символи, ритміку, стилізацію, розмаїтість мотивів) у держ. гербах і паперах, марках та банкнотах УНР.

Оригінально вирішив герби із зображенням тризуба в ор­нам. вінку. Живопис. композиціям К. властиві імпресіоніст. ма­нера, чіткий лапідар. рисунок, декор. малювання з укр. локал. колоритом. Нац. самобутністю, глибоким знанням нар. життя й побуту позначені декорації для театру М. Садовського, оформлення укр. фільмів. К. – перший ху­дожник кіно, яке разом із О. Дов­женком вивів на європ. рівень. Творчість К. присвяч. арх-рі й пластич. мистецтву. Мас­­штабністю та багатогранністю твор. натури він нагадує мистців італ. Відродження. У багатьох царинах укр. культури йо­му належить роль першовідкри­вача. Пластичні твори К. увій­шли в аннали укр. мистецтва і є гордістю українського народу. Автор праць про укр. нар. орнамент, монографії «Українське народне мис­тецтво» (не опубл.); а також ста­тей, зокрема «Розуміння українського стилю» // «Сяйво», 1914, № 3; «Хроніка–2000», 1994, № 1–2; «ОМ», 2000, № 3–4; «Архітектура доби» // «Червоний шлях», 1928, № 3; «До художнього офор­млення будинку Т. Шевченка» // «Глобус», 1928, № 5; «Заповідник Т. Г. Шевченка в Каневі» // «Архітектура Радянської України», 1938, № 3 (співавтор); «Нарбут в Українській академії мистецтв» // «ОМ», 1997, № 1, 2. У Києві 1998 К. встановлено мемор. дошку (скульптор Ю. Багалика, арх. Р. Кухаренко). У Нац. музеї-заповіднику укр. гончарства (смт Опішня Зіньків. р-ну Пол­­тав. обл.) 2013 відкрито Музей мистецтв родини Кричевсь­­ких. Держ. спеціалізов. худож. школі-інтернату «Колегіум мистецтв у Опішному» 2014 присвоєно ім’я К. Окремі роботи зберігаються в НХМ, Нац. музеї у Львові, Полтав. худож. і краєзнав. музеях, Одес., Сімфероп., Харків., Лебе­­дин. (Сум. обл.) ХМ, Шевченків. нац. заповіднику в Каневі (Черкас. обл.), Укр. музеї у Нью-Йор­­ку, музеях Канади.

Тв.: живопис – «Харків. Берег річки Лопань» (1892), «Харків. Осінь в універ­ситетському саду» (1894), «Харків. Куток Карпівського саду» (1895), «Алупка» (1897), «Ліс у Бабаях» (1898), «На Дніпрі» (1900), «Крим» (1901), «Гора Ай-Петрі» (1908), «Венеція. Острів Мурано» (1911), «Ярмарок» (1912), «Кирилів­ська церква у Києві» (1915), «Церква І. Мазепи» (1916), «Село Шпичинці» (1921), «Вулиця Прорізна в Києві» (1929), «Інтер’єр майстерні» (1933), «Київ. Іри­нинська вулиця» (1934), «Сорочинський ярмарок» (1938), «Сосни в Криму» (1948), «Церква над Дніпром» (1952); архіт. проекти – влас. будинок у стилі франц. Ренесансу (Харків, 1896); укр. хата на виставці 12-го археол. з’їзду в Харкові (1902); будинок Полтав. земства (1903–08); Нар. дім (м. Лохвиця, 1904); будинки – М. Дмитрієва (м-ко Яреськи, нині село Шишац. р-ну), Д. Милорадовича (с. Веселий Поділ, нині Семенів. р-ну; усі – Полтав. обл., 1905), М. Гру­шевського (1909, оформлення фасаду і вестибюля), на вул. Полтавська (1908) та Кудрявська (1913; усі – у Києві); лікарня М. Стаховського (1913, Вінниця); павільйон України на Всесоюз. с.-г. виставці у Москві (1923); сільс. клуб-читальня для Міжнар. виставки у Парижі (1925); реконструкція Будинку-музею Т. Шевченка у Києві (1928); мемор. музей Т. Шевченка побл. його мо­гили в Каневі (1934–37, співавтор П. Кос­тирко); оформлення книжок – «Малюн­ки художника П. Д. Мартиновича до “Енеїди” Котляревського» (П., 1903), «Ілюстрована історія України» (1911) та «Культурно-національний рух на Ук­ра­­їні в ХVI–XVII ст.» (1912) М. Грушевсь­­кого, «Українське мистецтво» В. Щер­баківського (Л.; К., 1913; К.; Прага, 1926), «Контрасти: Лірика» Грицька Чупринки (Л., 1913), «350 років українського друку», «Українська книга XVI–XVII–XVIII ст.», «Українські народні ду­ми та пісні історичні» Д. Ревуцького (усі – 1926), «Майстер корабля» Ю. Яновського (1928), «Будівлі: Поезії» М. Бажана (1929; усі – Київ), «Намисто» В. Вин­ниченка (Х., 1929), понад 300 портретів укр. письменників 19–20 ст. для антології «Українська поезія» (К., 1930, т. 1–4), «Твори» Б. Грінченка (Х., 1931), зб. «Українська пісня» (К., 1935), «Кобзар» Т. Шевченка (К., 1939), «Український православний календар на 1952 рік» (Нью-Йорк, 1952); декорації – до драми «Богдан Хмельницький» М. Ста­рицького, опери «Сільська честь» П. Ма­сканьї (обидві – 1907), істор. драм «Та­рас Бульба» і «Маруся Богуславка» М. Старицького (1908), опери «Галька» С. Монюшка (1909; усі – у театрі М. Садовського); надгробки – М. Дмитрієву (Полтава, 1909, скульптор Ф. Ба­лавенський), М. Коцюбинському (Чернігів, 1930), Д. Заболотному (с. Заболотне Крижопіл. р-ну Вінн. обл., 1932), М. Грушевському (Київ, 1935, скульптор І. Макогон); проект пам’ятника укр. учасникам Руху Опору у Франції (1947); проекти килимів і вибійки (1913), вишивання і вибійки для Кустарно-пром. спілки у Києві (1922); Великий і Малий держ. герби УНР, Велика і Мала печатки УНР, держ. кредитовий білет 2 грн (усі – 1918); друкар. знаки – для Всеукр. кооп. видавн. спілки (1920), Укр. наук. інституту книгознавства (1925), харків. видавництва «Рух» (1929); екслібриси – С. Єфремова (1920), С. Маслова (1927), Я. Стешенка (1928), Д. Ревуцького (1929), О. Макаренка (1930), Ю. Яновського (1932), П. Стефуранчика (1945); меблі для Будинку-музею Т. Шевченка в Києві (1925) та істор. секції ВУАН (1929); оформлення к/ф: «Тарас Шевченко», «Тарас Трясило» (обидва – 1926, реж. П. Чардинін; Одес. кіностудія ВУФКУ), «Звенигора» (1928, реж. О. Дов­жен­ко), «Назар Стодоля» (1937, реж. Г. Тасін; оби­два – на Одес. кіностудії худож. філь­мів), «Сорочинський ярмарок» (1939, реж. М. Екк; Київ. кіностудія худож. фільмів); ескізи іл. до повісті «Миргород» М. Гоголя (1935), роману «Чорна рада» П. Куліша (1946).

Літ.: Фесак К. Василь Кричевський // Глобус. 1927. № 10; Персональна виставка творів заслуженого діяча мистецтв, доктора мистецтвознавчих наук, професора В. Г. Кричевського (період творчості 1892–1940 рр.): Каталог. К., 1940; Радіонов Г. В. Г. Кричевський: До характеристики твор. шляху // ОМ. 1940. № 7; Щербаківський В. Пам’яті Василя Григоровича Кричевського // Визв. шлях. Лондон, 1954. Кн. 1–4, 7–8; Ханко В. Василь Кричевський // НТЕ. 1973. № 1; Павловський В. Василь Гри­горович Кричевський: Життя і творчість. Нью-Йорк, 1974; Чепелик В. Май­стер корабля архітектурного відродження // АрхУ. 1991. № 5; Блюміна І. Родове дерево Кричевських // Вітчизна. 1992. № 11; Ясієвич В. Василь Кри­чевський – співець українського народного стилю // Укр. мистецтвознавство. К., 1993. Вип. 1; Карамаш С. Цей незалежний Кричевський: До 120-річчя від дня народж. // Київ. вісн. 1993, 3 лют.; Попович В. Василь Кричевський // Сучасність. 1994. № 3; Лагутенко О. Від модерну до конструктивізму: Книжкова графіка Василя Кричевського // Родовід. 1995. № 3(12); Че­пелик В. Слава великого майстра // Артанія: Альм. 1996. Кн. 2; Тарахан-Береза З. Василь Кричевський і національний музей-пам’ятник (До 125-ї річниці з дня народж. мистця) // ОМ. 1998. № 1; Лебедєв Г. Повернення в Україну спадщини художників Кричевських // КС. 2000. № 6; Виставка «Мис­тецька родина Кричевських»: Буклет. П., 2002; Владимирова Н. До ювілею В. Г. Кричевького // Мистецтвознавство України: Зб. наук. пр. К., 2003. Вип. 3; Ковальчук О. Митець, народознавець і педагог Василь Кричевський // НТЕ. 2003. № 1–2; Маричевська О. Ук­ра­їнський архітектурний модерн Василя Кричевського (100-річчя з часу спорудження будинку Полтав. земства) // ОМ. 2003. № 4; Рубан-Кравченко В. Кричевські і українська художня культура XX століття. Василь Кричевський. К., 2004. Кн. 1; Твори В. Г. Кричевського у зібранні Харківського художнього музею: Буклет. Х., 2006; Кіндрась Е. Венесуельське сонце українського генія // ДТ. 2007, 14 квіт.; Щербаківський В. Пам’яті Василя Григоровича Кричевського // ПУ. 2007. № 4; Манжара Г. Василь Кричевський і Тарас Шевченко. На перетинах історії // ОМ. 2014. № 1; Віт­­ченко Д. Харків Василя Кричевського // ПУ. 2014. № 6; Денисенко О. Пленерні студії Василя Кричевського // Там само; Нестеренко П. Книжкові знаки Василя Кричевського // Там само; Орлова Н. Ва­­силь Кричевський і Будинок-музей Тара­­са Шевченка // Там само; Нешта О. Со­­фія Київська у творчості Василя Кричев­­ського // Там само.

В. М. Ханко

Основні твори

живопис – «Харків. Берег річки Лопань» (1892), «Харків. Осінь в універ­ситетському саду» (1894), «Харків. Куток Карпівського саду» (1895), «Алупка» (1897), «Ліс у Бабаях» (1898), «На Дніпрі» (1900), «Крим» (1901), «Гора Ай-Петрі» (1908), «Венеція. Острів Мурано» (1911), «Ярмарок» (1912), «Кирилів­ська церква у Києві» (1915), «Церква І. Мазепи» (1916), «Село Шпичинці» (1921), «Вулиця Прорізна в Києві» (1929), «Інтер’єр майстерні» (1933), «Київ. Іри­нинська вулиця» (1934), «Сорочинський ярмарок» (1938), «Сосни в Криму» (1948), «Церква над Дніпром» (1952); архіт. проекти – влас. будинок у стилі франц. Ренесансу (Харків, 1896); укр. хата на виставці 12-го археол. з’їзду в Харкові (1902); будинок Полтав. земства (1903–08); Нар. дім (м. Лохвиця, 1904); будинки – М. Дмитрієва (м-ко Яреськи, нині село Шишац. р-ну), Д. Милорадовича (с. Веселий Поділ, нині Семенів. р-ну; усі – Полтав. обл., 1905), М. Гру­шевського (1909, оформлення фасаду і вестибюля), на вул. Полтавська (1908) та Кудрявська (1913; усі – у Києві); лікарня М. Стаховського (1913, Вінниця); павільйон України на Всесоюз. с.-г. виставці у Москві (1923); сільс. клуб-читальня для Міжнар. виставки у Парижі (1925); реконструкція Будинку-музею Т. Шевченка у Києві (1928); мемор. музей Т. Шевченка побл. його мо­гили в Каневі (1934–37, співавтор П. Кос­тирко); оформлення книжок – «Малюн­ки художника П. Д. Мартиновича до “Енеїди” Котляревського» (П., 1903), «Ілюстрована історія України» (1911) та «Культурно-національний рух на Ук­ра­­їні в ХVI–XVII ст.» (1912) М. Грушевсь­­кого, «Українське мистецтво» В. Щер­баківського (Л.; К., 1913; К.; Прага, 1926), «Контрасти: Лірика» Грицька Чупринки (Л., 1913), «350 років українського друку», «Українська книга XVI–XVII–XVIII ст.», «Українські народні ду­ми та пісні історичні» Д. Ревуцького (усі – 1926), «Майстер корабля» Ю. Яновського (1928), «Будівлі: Поезії» М. Бажана (1929; усі – Київ), «Намисто» В. Вин­ниченка (Х., 1929), понад 300 портретів укр. письменників 19–20 ст. для антології «Українська поезія» (К., 1930, т. 1–4), «Твори» Б. Грінченка (Х., 1931), зб. «Українська пісня» (К., 1935), «Кобзар» Т. Шевченка (К., 1939), «Український православний календар на 1952 рік» (Нью-Йорк, 1952); декорації – до драми «Богдан Хмельницький» М. Ста­рицького, опери «Сільська честь» П. Ма­сканьї (обидві – 1907), істор. драм «Та­рас Бульба» і «Маруся Богуславка» М. Старицького (1908), опери «Галька» С. Монюшка (1909; усі – у театрі М. Садовського); надгробки – М. Дмитрієву (Полтава, 1909, скульптор Ф. Ба­лавенський), М. Коцюбинському (Чернігів, 1930), Д. Заболотному (с. Заболотне Крижопіл. р-ну Вінн. обл., 1932), М. Грушевському (Київ, 1935, скульптор І. Макогон); проект пам’ятника укр. учасникам Руху Опору у Франції (1947); проекти килимів і вибійки (1913), вишивання і вибійки для Кустарно-пром. спілки у Києві (1922); Великий і Малий держ. герби УНР, Велика і Мала печатки УНР, держ. кредитовий білет 2 грн (усі – 1918); друкар. знаки – для Всеукр. кооп. видавн. спілки (1920), Укр. наук. інституту книгознавства (1925), харків. видавництва «Рух» (1929); екслібриси – С. Єфремова (1920), С. Маслова (1927), Я. Стешенка (1928), Д. Ревуцького (1929), О. Макаренка (1930), Ю. Яновського (1932), П. Стефуранчика (1945); меблі для Будинку-музею Т. Шевченка в Києві (1925) та істор. секції ВУАН (1929); оформлення к/ф: «Тарас Шевченко», «Тарас Трясило» (обидва – 1926, реж. П. Чардинін; Одес. кіностудія ВУФКУ), «Звенигора» (1928, реж. О. Дов­жен­ко), «Назар Стодоля» (1937, реж. Г. Тасін; оби­два – на Одес. кіностудії худож. філь­мів), «Сорочинський ярмарок» (1939, реж. М. Екк; Київ. кіностудія худож. фільмів); ескізи іл. до повісті «Миргород» М. Гоголя (1935), роману «Чорна рада» П. Куліша (1946).

Рекомендована література

1. Фесак К. Василь Кричевський // Глобус. 1927. № 10;Google Scholar
2. Персональна виставка творів заслуженого діяча мистецтв, доктора мистецтвознавчих наук, професора В. Г. Кричевського (період творчості 1892–1940 рр.): Каталог. К., 1940;Google Scholar
3. Радіонов Г. В. Г. Кричевський: До характеристики твор. шляху // ОМ. 1940. № 7;Google Scholar
4. Щербаківський В. Пам’яті Василя Григоровича Кричевського // Визв. шлях. Лондон, 1954. Кн. 1–4, 7–8;Google Scholar
5. Ханко В. Василь Кричевський // НТЕ. 1973. № 1;Google Scholar
6. Павловський В. Василь Гри­горович Кричевський: Життя і творчість. Нью-Йорк, 1974;Google Scholar
7. Чепелик В. Май­стер корабля архітектурного відродження // АрхУ. 1991. № 5;Google Scholar
8. Блюміна І. Родове дерево Кричевських // Вітчизна. 1992. № 11;Google Scholar
9. Ясієвич В. Василь Кри­чевський – співець українського народного стилю // Укр. мистецтвознавство. К., 1993. Вип. 1;Google Scholar
10. Карамаш С. Цей незалежний Кричевський: До 120-річчя від дня народж. // Київ. вісн. 1993, 3 лют.;Google Scholar
11. Попович В. Василь Кричевський // Сучасність. 1994. № 3;Google Scholar
12. Лагутенко О. Від модерну до конструктивізму: Книжкова графіка Василя Кричевського // Родовід. 1995. № 3(12); Че­пелик В. Слава великого майстра // Артанія: Альм. 1996. Кн. 2;Google Scholar
13. Тарахан-Береза З. Василь Кричевський і національний музей-пам’ятник (До 125-ї річниці з дня народж. мистця) // ОМ. 1998. № 1;Google Scholar
14. Лебедєв Г. Повернення в Україну спадщини художників Кричевських // КС. 2000. № 6;Google Scholar
15. Виставка «Мис­тецька родина Кричевських»: Буклет. П., 2002;Google Scholar
16. Владимирова Н. До ювілею В. Г. Кричевького // Мистецтвознавство України: Зб. наук. пр. К., 2003. Вип. 3;Google Scholar
17. Ковальчук О. Митець, народознавець і педагог Василь Кричевський // НТЕ. 2003. № 1–2;Google Scholar
18. Маричевська О. Ук­ра­їнський архітектурний модерн Василя Кричевського (100-річчя з часу спорудження будинку Полтав. земства) // ОМ. 2003. № 4;Google Scholar
19. Рубан-Кравченко В. Кричевські і українська художня культура XX століття. Василь Кричевський. К., 2004. Кн. 1;Google Scholar
20. Твори В. Г. Кричевського у зібранні Харківського художнього музею: Буклет. Х., 2006;Google Scholar
21. Кіндрась Е. Венесуельське сонце українського генія // ДТ. 2007, 14 квіт.;Google Scholar
22. Щербаківський В. Пам’яті Василя Григоровича Кричевського // ПУ. 2007. № 4;Google Scholar
23. Манжара Г. Василь Кричевський і Тарас Шевченко. На перетинах історії // ОМ. 2014. № 1;Google Scholar
24. Віт­­ченко Д. Харків Василя Кричевського // ПУ. 2014. № 6;Google Scholar
25. Денисенко О. Пленерні студії Василя Кричевського // Там само;Google Scholar
26. Нестеренко П. Книжкові знаки Василя Кричевського // Там само;Google Scholar
27. Орлова Н. Ва­­силь Кричевський і Будинок-музей Тара­­са Шевченка // Там само;Google Scholar
28. Нешта О. Со­­фія Київська у творчості Василя Кричев­­ського // Там само.Google Scholar

Фотоілюстрації

Читати у файлі PDF