Зелена книга Ураїни

ЗЕЛЕ́НА КНИ́ГА УКРАЇ́НИ — державний документ, що містить ві­домості про сучасний стан рідкісних, зникаючих та типових природних рослин­них угруповань України, які потребують охорони і мають важливе значе­н­ня як складова частина біо­різномані­т­тя. Її необхідність об­ґрунтували Ю. Шеляг-Сосонко, С. Стойко, Я. Дідух та ін., зважаючи на погірше­н­ня екол. стану планети та важливість рослин. покриву для функціонува­н­ня біо­сфери. Проект пред­ставлено 1983 на 7-му зʼ­їзді Всесоюз. ботан. товариства. Ви­дана 1987. У юрид. літературі вперше зга­дана у Про­грамі пер­спективного роз­витку заповід­ної справи в Україні (1994), на основі якої 1997 затв. Положе­н­ня про Зелену книгу України, доопрацьоване 2002.

У З. к. У. теоретично об­ґрунтовано необхідність збереже­н­ня фітоценофонду взагалі і нац. зокрема, а також ви­значено та охарактеризовано рідкісні й типові рослин­ні угрупова­н­ня України, що потребують охорони. До З. к. У. занесено 127 рідкіс. угруповань різних синтаксономіч. рангів (пере­важно ліс., степ., лучні та болотні), що належать до таких категорій: корін­ні рослин­ні угрупова­н­ня, в складі яких домінують або спів­домінують рідкісні, релікт., ендемічні види; види, що знаходяться на межі свого ареалу; зонал. найтиповіші для України угрупова­н­ня; рослин­ні угрупова­н­ня, які мають госп. значе­н­ня. Поширені вони на території України нерівномірно. Найбільша кількість зосереджена в Карпатах (54) і Степу (37). В Гір. Криму, Лісо­степу і рівнин. частині широколистяноліс. зони вони пред­ставлені майже однаковою кількістю синтаксонів (від­повід­но, 23, 31 та 29). Найменше їх в Укр. Поліс­сі, що пояснюють від­нос. екол. одноманітністю. В ценотич. від­ношен­ні найчислен­нішими є ліс. угрупова­н­ня (51 синтаксон), менш числен­ні — степ. (26), лучні та водні (по 16), болотні (12) і чагарник. (5). Занесені до З. к. У. рослин­ні угрупова­н­ня мають не лише нац., а й між­нар. значе­н­ня. Унікал. є ендемічні угрупова­н­ня (4 степ., 3 лучних і 2 ліс.), що не зу­стрічаються за межами України. Особливу цін­ність становлять букові праліси Карпат і високоялівцеві та соснові Гір. Криму. Це найбільші в Європі за площею масиви таких лісів. Заг.-європ. значе­н­ня мають карпат. ліси модрини польської і високогірні луки, а також ковилові степи Пд. України (13 видів). З. к. У. є під­ставою для роз­робле­н­ня заходів з охорони та рац. викори­ста­н­ня рослин. угруповань. Охорона занесених до неї угруповань перед­бачає встановле­н­ня особливого правового статусу; створе­н­ня на місцевостях, де наявні такі угрупова­н­ня, обʼєктів природно-заповід. фонду; моніторинг їхнього стану; врахува­н­ня спец. вимог щодо їх збереже­н­ня під час роз­міще­н­ня продуктив. сил, роз­робле­н­ня проект. та проект­но-планувал. документації; інформува­н­ня громадян про стан угруповань; встановле­н­ня адм., цивіл. і кримінал. від­повід­альності за їх знище­н­ня й по­шкодже­н­ня тощо.

Завантажити статтю