Зовнішні Карпати

ЗО́ВНІШНІ КАРПА́ТИ 1. Геоморфологічна область гірської країни Українських Карпат, у межах Львівської, Івано-Франківської і Чернівецької областей. З. К. про­стягаються з Пн. Зх. на Пд. Сх. смугою завдовжки 260–280 км і завширшки 30–40 км. Від Пере­дкарпа­т­тя від­окремлені уступом з від­нос. вис. 200–400 м. У складі зовн. смуги Укр. Карпат виділяють Бе­скиди Східні, Ґорґани і Покут.-Буковин. Карпати, які межують з Вододіл.-Верховин. Карпатами. Для Покут.-Буковин. Карпат і Бе­скидів характерні пере­важно мʼякі риси будови їхньої поверх­ні та асиметр. куполоподібні вершини. Середньогірні хребти Ґорґан характеризуються домінува­н­ням крутих схилів з камʼяними роз­сипищами, гострих гребенів пов­здовжніх хребтів та роз­членува­н­ням поверх­ні глибоковрізаними річк. долинами. Пере­важні вис. 800–1000 м, макс. — 1836 м (г. Сивуля-Велика). З. К. являють собою систему низько- і середньогірних асиметр. хребтів, сформов. флішовими від­кладами. Гео­структурно від­повід­ають Скибовому покриву і Кроснен. зоні. Поверх­ня З. К. дренується системою поперечних річк. долин Стрию, Свічі, Пруту, Черемошу, Серету і пов­здовжніх, вироблених їхніми допливами. Роз­винені зсуви, селеві та ерозійні процеси.

2. Природний регіон фізико-гео­графічної країни Карпат, який поділяється на низькогірно- та середньогірно-скибову області і характеризується вертикальною поясністю ландшафтів. Осн. ландшафтні місцевості: низькогірно-горбисті з буроземно-підзолистими оглеєними ґрунтами під ялиново-буковими лісами; середньовисотні моноклінал. хребтів, вкриті ялиново-широколистяними лісами; улоговин­но-терасні з дерново-підзолистими та лучними опідзоленими ґрунтами; низько- і високотерасні з дерново-підзолистими гле­йовими і бурими гір.-ліс. ґрунтами під ялиново-широколистяними лісами; ґорґан. типу — середньогірні хребти з гострими камʼянистими гребенями, роз­сипищами на схилах, глибокими поперечними долинами із заростями субальп. криволіс­ся, мохами та лишайниками; гір.-ущелин­ні з ділянками буково-ялицевих лісів; верховин­ні з опідзоленими бурозем. ґрунтами, вкриті травʼяною рослин­ністю або зайняті с.-г. угі­д­дями. З. К. іноді поділяють на 2 фіз.-геогр. пі­добласті — Бе­скид.-Ґорґан. (пн.-зх. частина) і Покут.-Буковин. (пд.-сх. частина). Виділяють також серію (до 15-ти видів) смуг (природ. комплексів), приурочених до виходів літологічно однорід. товщ гір. порід, на яких сформувалися від­повід­ні ґрунти і лісо-рослин­ні біо­ценози.

У З. К. роз­таш. між­нар. біо­сфер. заповід­ник «Східні Карпати», Карпатський національний природний парк, нац. природ. парк «Сколівські Бе­скиди», природ. заповід­ник «Ґорґани», Джурджійський заказник, Княж­двірський заказник, Тавпиширківський заказник, Брадульський заказник, Яйківський заказник, заказники «Грофа» та «Скит Манявський» (усі — заг.-держ. значе­н­ня), а також низка регіон. ландшафт. парків.

Завантажити статтю