Євро
Є́ВРО(Euro) — спільна валюта країн-членів ЄС. До зони поширення Є. (т. зв. Єврозони) входять Австрія, Бельгія, Греція, Ірландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Люксембурґ, Мальта, Німеччина, Нідерланди, Португалія, Словаччина, Словенія, Фінляндія, Франція. Запроваджене як розрахункова одиниця у безготівковий обіг 1999 (замість європейської валютної одиниці ЕКЮ), в готівковий — 2002. Складається зі 100 євроцентів. Членство в Єврозоні обумовлене дотриманням низки критеріїв макроекономічної стабільності (т. зв. Маастрихтських критеріїв) стосовно граничних величин дефіциту державного бюджету (3 % ВВП), державного боргу (60 % ВВП), інфляції (не більше 1,5 відсоткових пункти за середній рівень трьох країн з найнижчим рівнем інфляції), довгострокової відсоткової ставки (не більше ніж на 2 відсоткові пункти від середнього рівня трьох країн з найкращими результатами щодо цінової стабільності), забезпечення стабільності курсу національної валюти в рамках щонайменше дворічної участі у механізмі Європейської валютної системи. Для нових членів ЄС членство в Єврозоні передбачене умовами приєднання до Союзу. Окрім 16-ти країн, де Є. — офіційна валюта, його використовує низка країн, що не входять до ЄС (офіційно — Ватикан, Майотта, Монако, Сан-Марино, Сен-Пʼєр і Мікелон, неофіційно — ще 6 країн, зокрема Андорра, Республіка Косово, Чорногорія), а також заморські території країн-членів ЄС — Франції та Португалії (Азорські острови, Ґваделупа, Мадейра, Мартиніка, Ґвіана, Реюньон). Емісію Є. у країнах-членах Єврозони здійснює Європейський центральний банк (ЄЦБ), регулювання його обігу — ЄЦБ спільно з Європейською системою центральних банків, до якої входять центральні банки країн-членів ЄЦБ належить виняткова компетенція визначати монетарну політику в рамках Єврозони, Європейська система центральних банків здійснює друк банкнот і чеканку монет у Є., розподіл готівки по країнах, забезпечує функціонування платіжних систем в її рамках. Є. нині посідає друге (після долара США) місце у складі міжнародних сукупних валютних резервів країн світу, причому його частка постійно зростає і у середньому 2009 склала 27,5 % порівняно з 18,1 % у 1999. Вважається, що в перспективі Є. може замінити долар США в якості головної світової резервної валюти. Запровадження Є. в обіг має неоднозначні наслідки для країн-членів Єврозони. Серед позитивних — економія витрат на конверсійні операції, усунення втрат через валютні ризики при комерційних операціях, створення більш конкурентного середовища, розширення можливостей вибору в комерційних операціях, підвищення ліквідності й стабільності фінансових ринків і, як наслідок, зростання рівня капіталізації та джерел для інвестицій; негативних — централізація монетарної політики позбавляє національні центральні банки можливостей проведення автономної монетарної політики як ключового інструмента макроекономічного регулювання, що робить національні економіки більш вразливими до дії зовнішніх шоків. В Україні питання функціонування Є. досліджують фахівці Інститутів економіки і прогнозування та світової економіки і міжнародних відносин НАНУ (обидва — Київ), Інституту міжнародних відносин Київського університету, Київського економічного університету, Української академії банківської справи (Суми) та ін.








