КОШЛЯКО́В Володимир Микола­йович (21. 12. 1922, Сімферополь — 16. 02. 2009, Київ) — фахівець у галузi аналiтичної механiки твер­дого тiла i теорiї гiро­скопiв. Син М. Кошлякова, чоловік В. Гукович. Доктор фізико-математичних наук (1961), професор (1966), академік НАНУ (1992). Заслужений діяч науки і техніки України (2003). Державна премія СРСР у галузі н. і т. (1976). Премії ім. М. Крилова АН УРСР (1987) та ім. М. Лаврентьєва НАНУ (2003). Закiн. Ленiнгр. ін­ститут точної механiки i оптики (нині С.-Пе­тербург, 1948), де від­тоді й працював; 1952–66 — у н.-д. установах Москви; 1966–2009 — в Iн-тi математики НАНУ (Київ): зав. вiд­дiлу аналiт. механiки (1966–2003), від 2003 — гол. н. с.; водночас 1963–65 — професор кафедри теор. та приклад. механіки Київ. університету; 1978–94 — професор кафедри теор. механіки Київ. полiтех. ін­ституту. Осн. наук. праці присвяч. теорії та практиці гіро­скопіч. приладів, механіці твердого тіла. За­пропонував методи компенсації по­хибок гіро­скоп. приладів в умовах маневрува­н­ня суден; дослідив стійкість руху гірокомпас. систем, впровадив у теорію на­вігац. гіро­скоп. приладів алгоритми на основі параметрів Родріґа–Гамільтона і Келі–Кляйна.