Ендемія

ЕНДЕМІ́Я (від ен... і δῆμος — народ) — по­стійна наявність на даній території захворюваності населе­н­ня на певну хворобу, спричинена від­повід­ними соціальними і (або) природними умовами регіону. Е. зумовлює комплекс специфіч. для місцевості природ. чин­ників: ареал тварин — джерел та членистоногих — носіїв збудників інфекції, можливість збереже­н­ня збудників поза організмом тварини. У на­звах ендеміч. захворювань часто від­ображено притаман­ну їм сезон­ність, повʼязану з періодом найвищої активності тварин і членистоногих (кліщовий, або весняно-літній енцефаліт, комариний, або осін. енцефаліт тощо), та привʼязаність до геогр. регіонів (далеко­східна лихоманка, афр. трипаносомоз та ін.). Найвищими є показники захворюваності на інфекц. хвороби, носії збудників яких — комарі, москіти, мухи, нижчими — у разі їх пере­дачі блохами, найнижчими — кліщами. Неінфекц. Е. зумовлені дефіцитом у біо­сфері окремих регіонів певних хім. елементів, напр., йоду (ендемічний зоб), або їхнім надміром, напр., фтору (ендеміч. флюороз). Під поня­т­тям «статист. Е.» ро­зуміють тривале регіонал. під­вище­н­ня захворюваності на певні хвороби залежно від активності соц.-профілакт. заходів (напр., черев. тиф, дизентерія).

Завантажити статтю