Економічна інформація

ЕКОНОМІ́ЧНА ІНФОРМА́ЦІЯ — сукупність ві­домостей, що від­ображають від­носини і процеси, повʼязані з виробництвом, роз­поділом, обміном та спожива­н­ням матеріальних і нематеріальних благ. Е. і. від­дзеркалює частину людської діяльності, що має товарно-грош. характер і унаочнює су­спільно-екон. від­носини й процеси за допомогою цифр, фактів, ві­домостей та ін. матеріалів; є результатом роз­витку су­спільно-екон. наук і одночасно їхнім під­ґрунтям; орган. частиною системи госп. механізму, оскільки забезпечує звʼязок між елементами й процесами від­творе­н­ня. Поня­т­тя «Е. і.» тісно повʼязане з поня­т­тям «екон. дані». Від­мін­ність між ними полягає в тому, що у понят­ті «Е. і.» від­ображена цін­ність та новизна даних з по­гляду їх викори­ста­н­ня в процесі прийня­т­тя рішень. Більша частина Е. і. виражена у формі показників, що складаються із назви змін. величини, пред­ставленої набором якіс. ознак, і кількіс. основи. Обробле­н­ня інформації — отрима­н­ня роз­рахунк. або аналіт. шляхами нових показників на основі існуючих. Е. і., яку неможливо виразити у конкретно-числ. формі, пред­ставляють у вербал. або графіч. ви­глядах.

Засобами зберіга­н­ня й пере­дачі інформації можуть бути документи, письм. й усні пові­домле­н­ня, електрон­ні носії тощо. Практичне викори­ста­н­ня Е. і. вимагає її угрупова­н­ня, арифмет. й логіч. обробле­н­ня та узагальне­н­ня. Осн. джерелами Е. і. на рівні під­приємств є управлін. впливи, бухгалтер., управлін., статист. і оператив. облік, результати ринк. дослідж.; на макрорівні — ріше­н­ня органів держ. влади, статист. й аналіт. матеріали держ. та недерж. ін­ституцій тощо. Вона ві­ді­грає ключову роль в організації процесів упр. екон. обʼєктами. Ззовні в систему упр. надходить вхідна первин­на (від обʼєкта упр., отримана у результаті без­посеред. вимірюва­н­ня або під­рахунку) і зовн. (зі сторон. від­носно системи упр. обʼєктів) інформація. Зовн. інформація, у свою чергу, поділяється на директивну (надходить із вищих органів і містить параметри й умови вхід. управлін. впливів) та інформуючу (від­дзеркалює параметри систем, повʼязаних з обʼєктом упр.), причому директивна інформація без­посередньо впливає на цілі функціонува­н­ня обʼєкта, а інформуюча ви­значає умови його роботи. Також виділяють нормативно-довідк. інформацію, яка також входить у систему ззовні, однак, на від­міну від вхід., використовується багаторазово. Вона включає екон., юрид., технол., матеріал. й труд. нормативи, роз­рахунк. коефіцієнти, каталоги, номенклатурні довід­ники та ін. Результатом обробле­н­ня нормативно-довідк. й вхід. інформації є різноманітна похідна інформація: облік. (фактичні значе­н­ня екон. показників, результати процесів), про­гнозна (результати перед­баче­н­ня екон. показників із викори­ста­н­ням наук. методів), планова (проект­ні, бажані значе­н­ня екон. показників). Остаточ. під­сумок обробле­н­ня — вихідна інформація, що може використовуватися у процесі управлі­н­ня. Для обробле­н­ня інформації використовують різні методи, зокрема аналіт., статист., екон.-матем. (як правило, із за­стосува­н­ням ЕОМ). Серед найбільш важливих характеристик Е. і. — коректність, цін­ність, вірогідність, точність, актуальність, повнота, порівнян­ність у часі й просторі. Її показники обʼ­єд­нують у певну систему, що є методол. основою збору й обробле­н­ня Е. і., забезпечує можливість їх зведе­н­ня й порівня­н­ня.

Завантажити статтю