Життєдіяльність населення

ЖИТ­ТЄДІЯ́ЛЬНІСТЬ НАСЕ́ЛЕ­Н­НЯ — сукупність процесів, які характеризують особливості біо­логічної та соціальної діяльності людей у конкурентному середовищі. Роз­глядають жит­тєдіяльність людей як біол. істот і як соц. індивідів. Перший під­хід включає процеси від­творе­н­ня насел. шляхом народжуваності й смертності, а також фізіол. діяльності організму людини, виражені в її здоровʼї. Однак необхідно враховувати, що ці процеси зумовлені соц. чин­никами, діяльністю людей.

Ж. н. має багатовектор. характер і перед­бачає звʼязки з довкі­л­лям, заг.-сусп., вироб., сімейні та ін. Мета всіх процесів Ж. н. — роз­виток особистості людини і су­спільства в цілому, тому важливим є їх аналіз як ціліс. системи взаємозумовлених від­носин, який дає додаткові пере­ваги порівняно з компонент. під­ходом у ви­значен­ні ролі особистіс. чин­ника в сусп. роз­витку. Соц. діяльність насел. реалізується в без­посеред. та опосередк. від­носинах між субʼєктами, а також компонентами середовища їхнього прожива­н­ня. При­стосува­н­ня до умов середовища, пере­творе­н­ня його від­повід­но до потреб людей, по­стійна зміна від­носин між людьми, соц. групами та територ. спільнотами під час їхньої діяльності — вирішал. процеси, які є невід­ʼємними протягом усього життя насел. і характеризують його жит­тєдіяльнісну форму. Різні за віковими ознаками, соц. статусом, видами діяльності, екон. активністю категорії насел., взаємодіючи між собою та з середовищем прожива­н­ня, впливають на зміну остан­нього залежно від фізіол. і соц. потреб, завдяки чому виникають різноманітні жит­тєві форми поведінки з характер. для них процесами — труд. діяльністю, демогр. поведінкою, простор. організацією та ін. У звʼязку з особливостями жит­тєвих процесів насел. формується його жит­тєдіяльнісна структура. Природне і сусп. середовища, в свою чергу, без­посередньо або опосередковано впливають на біол. існува­н­ня людей, їх від­творе­н­ня, активну соц. діяльність, здатність до сві­домого при­стосува­н­ня чи рац. регулюва­н­ня якості середовища. Все це створює специфіч. для кожної категорії насел. спосіб життя як сукупність прояву різних процесів жит­тєдіяльності.

Ознаками, які інтегрально виражають процеси Ж. н., є труд., споживча, від­творювал., соціо­природна та екістична діяльності. Їхня сукупність найбільш узагальнено від­ображає соц.-екон. функціонува­н­ня насел. як форми його жит­тєдіяльності. У процесі труд. діяльності люди виробляють матеріал. блага і послуги для задоволе­н­ня своїх жит­тєво важливих потреб. Крім того, праця впливає на інтелектуал., фіз. і духов. роз­виток людини, формує її продуктивні сили, потреби, забезпечує не лише екон. основу фіз. існува­н­ня, а й роз­виток здібностей та твор. потенціалу. Споживча діяльність під­тримує по­стійну здатність до праці, реалізацію ін. функцій у су­спільстві. Спожива­н­ня є процесом задоволе­н­ня особистих і сусп. потреб. Соц. потреби як окремої особи, так і різних категорій насел. по­стійно змінюються в ході соц.-екон. роз­витку. Вони, на від­міну від біол., без­межні, оскільки їхнім вищим проявом є реалізація духов. і твор. потенціалів людини. Від­творювал. діяльність полягає у народжен­ні та вихован­ні дітей, що забезпечує зміну поколінь і без­перервність життя. Народжуваність, смертність, тривалість життя, ін. демогр. процеси детерміновані соц.-екон. умовами кожного регіону, зокрема особливостями труд. діяльності та рівнем спожива­н­ня. До поня­т­тя від­творе­н­ня насел. від­носять також досягне­н­ня високих соц. характеристик і властивостей — здоровʼя, фіз. та інтелектуал. потенціалів тощо. Екістична діяльність повʼязана з роз­селе­н­ням людей на території, а також формува­н­ням поселен. мережі, її структури від­повід­но до сусп. потреб. Вона від­ображає вибір насел. середовища прожива­н­ня і є базою територ. організації господарства і су­спільства в цілому. Соціо­природна діяльність від­творює взаємини насел. з природ. середовищем. Ця взаємодія багато­гран­на, але в заг. ви­гляді вона може бути пред­ставлена насамперед як природокористува­н­ня. Окрім прямої взаємодії людини з природ. середовищем, а також пере­творе­н­ня ресурсів та умов середовища у зручну форму спожива­н­ня, існує ще й глобал. вплив природи на діяльність людини незалежно від її волі. Іноді змінені людиною властивості природ. середовища негативно по­значаються на різних процесах її жит­тєдіяльності — праце­здатності, режимі від­творе­н­ня, здоровʼї, міграції, транс­формації поселен. мережі тощо.

Для класифікації форм Ж. н. використовують критерії здатності насел. чи окремих його категорій до від­творе­н­ня, стійкості та динамічності форм жит­тєдіяльності, про­гресивності структурно-динаміч. зрушень тощо. Роз­робле­н­ня класифікацій є вагомим у вирішен­ні низки теор. і практ. питань — виявлен­ні закономірностей та тенденцій процесів Ж. н., встановлен­ні механізмів взаємодії і взаємозалежності сукупності соц. процесів життя людей, їхньої єд­ності в умовах конкрет. середовища регіонів та ін. Важливе практ. значе­н­ня класифікації мають у ви­значен­ні держ. регіон. політики у соц. сфері, формуван­ні ефектив. структурно-компонент. складу природ. і сусп. середовищ конкрет. регіонів, об­ґрунтуван­ні механізмів впливу на оптимізацію окремих соц. процесів, забезпечен­ні збалансованих звʼязків між природ. і сусп. середовищами з метою збереже­н­ня першого, подальшого роз­витку особистості й сусп. про­гресу в цілому.

Завантажити статтю