Духобори

ДУХОБО́РИ — члени однієї з релігійних течій у християнстві. Інші назви — духоборці, духовні християни. Називають себе «борцями за дух та істину». У віровчен­ні Д. Бог — це духовне начало. Д. по­стали як секта у 18 ст. Вважаючи православʼя спотвореною вірою, вони від­мовилися від церк. ієрархії, храмів («людина — храм Божий»), духовенства, чернецтва, таїнств, обрядів. Намагалися наслідувати принципи та побут ран­ньохристиян. громад, проповід­ували простоту культу. Дотримувалися життя у від­особлених громадах, не ви­знавали держ. влади та від­мовлялися від військ. повин­ності. Уперше поселе­н­ня Д. виявлені 1750 уздовж Дні­пра. Від 1780-х рр., коли їх віровче­н­ня почали проповід­увати також у Тамбов. губ., Москві, на Закавказ­зі та серед донських козаків, Д. за­знали пере­слідувань. Їх направляли на примус. роботи, висилали до Сибіру й на Урал. За указом імператора Олександра І від 1802 всі Д. Рос. імперії пере­селені до Маріуп. пов. Новорос. губ. (згодом — Мелітоп. пов. Таврій. губ.) з на­да­н­ням певних привілеїв. Станом на 1816 там жило бл. 3 тис. Д., що за­ймали 9 сіл уздовж р. Молочна. Однак 1842 Д. від­несли до трійки «най­шкідливіших» сект Росії, і вони знову за­знали ре­пресій та згодом були вислані на Кавказ. Олександр ІІІ, при­йшовши до влади, 1881 від­новив пере­слідува­н­ня реліг. меншин. 1898–99 за фінанс. під­тримки Л. Толстого та англ. квакерів бл. 7,5 тис. Д. емігрували до Канади (у Росії лишилося бл. 12 тис. осіб), де створили свої поселе­н­ня, які існують і нині (найбільше — в провінції Британ. Колумбія). 1939 вони утворили Союз духов. громад Христа і досі мають суперечності з канад. урядом через ігнорува­н­ня держ. законодавства. У Мелітоп. пов. віровче­н­ня Д. спочатку поширювалося гол. чином серед рос. насел., але з часом до їх реліг. громад почали долучатися й українці. Крім того, існують версії про вплив ідей Г. Сковороди на віровче­н­ня Д., зокрема історик М. Арандаренко у кн. «Записки о Полтавской губерніи, со­ставлен­ные в 1846 году» (у 3-х ч., ч. 3, П., 1852) на­звав філософа засновником секти Д.; В. Бонч-Бруєвич у перед­мові до вид. «Со­брание сочинений» Г. Сковороди (т. 1, С.-Петербург, 1912) говорить про нього як про одного з найголовніших теоретиків рос. духов. християн. Зі встановле­н­ням рад. влади в Україні Д. Канади й Закавказ­зя 1923 отримали до­звіл повернутися в Мелітоп. пов., станом на 1926 сюди пере­селилося 297 сімей із Закавказ­зя та 18 — з Канади. Однак ре­пресії 30-х рр. в СРСР не оминули й духобор. громад. Нині громади Д. є в Азербайджані, Грузії, РФ, країнах Серед. Азії, невеликі групи існують в Україні.

Завантажити статтю