Бонч-Бруєвич Володимир Дмитрович

БОНЧ-БРУЄ́ВИЧ Володимир Дмитрович (Бонч-Бруевич Владимир Дмитриевич; псевд.: Волгин Н., Гвоздь Семен, Горленко Ив., Кругликов Антон, Ольховский Владимир, Петренко Ник., Романенко С. Г., Северянин (В.), Старый товарищ; 28. 06(10. 07). 1873, Москва — 14. 07. 1955, там само) — російський державний діяч, історик, літератор. Навч. у Моск. землемірному інституті (1889 відрахов. за участь у студент. заворушеннях і висланий у Курськ), Курському землемір. училищі (1890– 92), у Цюрих. університеті на факультеті природн. наук (1896– 98). Від 1892 — учасник марксист. гуртків. Член С.-д. партії (від 1895). У 1896– 1905 — на еміграції (Швейцарія). Вів рев. роботу в Харкові й С.-Петербурзі (1905–07). Неодноразово був заарешт. (1906, 1907, 1911, 1914). Співпрацював у г. «Искра»; під керівництвом В. Леніна організував бібліотеку й архів ЦК РСДРП у Женеві, видання більшов. літ-ри й вивезення її до Росії. 1905 повернувся в Росію, жив і працював у С.-Петербурзі. Брав участь у виданні г. «Вперед» (1906–07). У 1906 почав видавати ж. «Наша мысль» у створеному ним однойм. видавництві. Брав участь у створенні ж. «Вестник жизни», г. «Эхо», «Волна», «Вперед» та друкарні видавництва «Дело». 1907 очолив легал. більшов. видавництво «Жизнь и знание». 1910–11 — чл. ред. г. «Звезда», від 1912 — г. «Правда». 1911–12 редагував «Известия Общества Толстовского музея», де опублікував ст. «Конфискованные произведения Л. Н. Толстого» (1911, № 2). У 1913 як експерт і кореспондент брав участь у Бейліса справі. Учасник більшов. перевороту 1917 в Петрограді. Член ред. «Известий» (до травня 1917). У 1905–14 — чл. Комісії з дослідження творчої спадщини Г. Сковороди С.-Петербур. АН. 1917–20 — керуючий справами Раднаркому РРФСР, пізніше — на видавн. та наук. роботі. Як літератор і видавець виступив у 90-і рр. 19 ст. Редагував книги «Народные библиотеки» у видавництві П. Прянишникова. Уклав і видав зб. «Избранные произведения русской поэзии» (1894), «Родные песни» (1896; обидва — Москва). Від 90-х рр. друкувався у легал. і нелегал. період. виданнях із публіцист. статтями, літ. нарисами, рецензіями. Публіцистика Б.-Б., присвяч. становищу робітників і селян, розвиткові рев. руху, пропаганді марксизму, розвінчанню самодержавства і клерикалізму, мала широкий резонанс. Видавав також твори демократично налаштованих рос. письменників, зокрема М. Горького, С. Гусєва-Оренбурзького, С. Скитальця, С. Юшкевича. Організатор і 1-й дир. (1934–39) Держ. літ. музею в Москві, кер. Музею історії релігії й атеїзму (1945– 55). Осн. праці присвятив рев. рухові в Росії та в Україні, питанням атеїзму. Засн. і ред. серії істор.-літ. збірників «Звенья» та «Летописи государственного литературного музея». Ініціатор і учасник видання академ. зібрання творів Л. Толстого і О. Пушкіна. Автор спогадів про В. Леніна, Д. Маміна-Сибіряка, В. Короленка, Л. Толстого, М. Горького, Д. Бєдного та ін. Вивчав проблеми рос. сектантства, створивши при АН спец. сектант. відділ. Видав деякі твори укр. сектантів (штундистів, мальованців), прозові оригін. твори Г. Сковороди («Собрание сочинений», т. 1, С.-Петербург, 1912). Один із перших дослідників творчості І. Франка у Росії. Листувався з поетом, переклав низку його творів зі зб. «В поті чола», уклав зб. оповідань «Рассказы Ивана Франка: С галицийского перевел В. Ольховский». Царська цензура не дозволила видавати ці оповідання (частина з них увійшла у перекладі Б.-Б. у зб. оповідань «Маленький Мирон», К., 1952).

Рекомендована література

1. Владимир Дмитриевич Бонч-Бруевич: Некролог // Правда. 1955, 16 июля;
   Google Scholar Internet
2. Нестерова Н. М., Сурикова К. Б. Владимир Дмитриевич Бонч-Бруевич. 1873–1955: Библиография трудов. Москва, 1958;
   Google Scholar Internet
3. Демиденко Г. Г. Дел у революции немало… Очерк жизни и деятельности В. Бонч-Бруевича. Москва, 1976.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю