Жаботинський Леонід Іванович

ЖАБОТИ́НСЬКИЙ Леонід Іванович (28. 01. 1938, с. Успенка, нині у межах смт Краснопі­л­ля Сум. обл. — 14. 01. 2016, Запоріж­жя) — важко­атлет, громадський діяч, педагог. Майстер спорту (1958). Заслужений майстер спорту (1964). Суддя між­народної категорії (1964). Орден «За заслуги» 3-го (2002), 2-го (2008) ступ. Закінчив Харківський педагогічний ін­ститут (1965). Чемпіон 18-х (Токіо, 1964; світовий і олімпійські рекорди у поштовху 217,5 кг, олімпійський рекорд у сумі триборства 572,5 кг: 187,5 + 167,5 + 217,5) і 19-х (Мехіко, 1968) Олімпійських ігор у ваговій категорії понад 90 кг. Пере­можець (1964–66, 1968), бронзовий призер (1963) чемпіонатів світу. Чемпіон (1966, 1968), срібний призер (1963) Європи. Пере­можець (1964, 1965, 1967–69), срібний призер (1961–63) першостей СРСР. Чемпіон (1961–63), срібний (1958–59), бронзовий призер (1957) України. Ви­ступав за спортивне товариство «Авангард» (Харків), Збройні Сили. Установив 19 рекордів світу, 20 — СРСР, 58 — України. З ініціативи Жаботинського 1979 збудовано клуб, від­крито Спеціалізовану дитячо-юнацьку спортивну школу олімпійського резерву «Спартак» з важкої атлетики у Запоріж­жі. Президент благодійного фонду, на­званого його іменем. Тренери — М. Світличний, Ю. Айзенштадт, О. Медведєв. Автор книг «Сталь і серце» (Київ, 1969), «На вершині Олімпу» (Запоріж­жя, 2005). У 1987–91 працював військовим радником на Мадагаскарі. У 1990-і роки жив у Москві, де за­ймався педагогічною діяльністю, остан­ні роки життя мешкав у Запоріж­жі. Щорічно проводять традиційний турнір Запорізької області з важкої атлетики імені Жаботинського. 2017 у Запоріж­жі від­крили памʼятник видатному важко­атлету.