ДОМОНТО́ВИЧ Микола (справж. — Злобинцев Микола Васильович; ін. псевд.: Злобинець, Злобинців; 1886, за ін. даними — 1887, с. Домонтове, нині с. Домантове Золотоніс. р-ну Черкас. обл. — між 1923 і 1928, ймовірно м. Золотоноша, нині Черкас. обл.) — спів­ак-бандурист (баритон), бандурний майстер і організатор бандурно-спів­ацької справи. Гри на бандурі навч. у кобзаря Т. Пархоменка. Навч. в Університеті св. Володимира у Києві, де вірогідно 1906 створив 1-й в Україні ансамбль зрячих бандуристів. Працював у Золотоноші, де організував і 1920–23 очолював ансамбль-майстерню бандуристів (кожен учасник само­стійно виготовляв собі бандуру). У 1920-і рр. за­знавав пере­слідувань від більшов. режиму. Автор одного з перших під­ручників «Самона­вчатель до гри на кобзі або бандурі» (О., 1913, ч. 1; 1914, ч. 2). Су­проводив спів на старосвіт. бандурі. У репертуарі — укр. істор. («Гей, не дивуйся», «Про Морозенка») і сатир. («Раз я в волості судився») нар. пісні, балади («Бондарівна») тощо.