Драгомиров Михайло Іванович

ДРАГОМИ́РОВ Михайло Іванович (08(20). 11. 1830, побл. м. Конотоп Черніг. губ., нині Сум. обл. — 15(28). 10. 1905, м. Конотоп) — військовик. Батько А. Драгомирова. Походив із старовин. козацько-старшин. роду Драгомирецьких. У рос. армії від 1849. Військ. освіту здобув у С.-Петербур. дворян. полку й Академії Ген­штабу (закін. 1856). Стажувався при штабах сардин. (1859) і прус. (1866) армій під час веде­н­ня ними бо­йових дій. Від 1869 — нач­штабу Київ. військ. округу; від 1873 — командир 14-ї піхот. дивізії, на чолі якої у ході рос.-турец. війни 1877–78 від­значився під час форсува­н­ня Дунаю (у серпні 1877 важко поранений на Шипкин. пере­валі); 1878–89 — нач. Академії Ген­штабу; 1889–1903 — командувач військами Київ. військ. округу, водночас 1897–1903 — київ., поділ. і волин. генерал-губернатор; від 1903 — чл. Держ. ради. Досліджував пита­н­ня військ. педагогіки, зокрема вважав, що бо­йовий дух армії залежить насамперед від морал. якостей солдат і офіцерів; вимагав дотрима­н­ня в армії закон­ності, дисципліни, сві­домого ставле­н­ня до викона­н­ня обовʼязків. Разом з тим недооцінював роль нової військ. техніки та вдосконале­н­ня зброї. Автор «Учебника тактики» (С.-Петербург, 1879), який протягом 20-ти р. залишався осн. навч. посібником у цій галузі (1956 у Москві ви­дані «Из­бран­ные труды» Д.). Під час пере­бува­н­ня у Києві сприяв роз­виткові укр. культури, допомагав діяльності укр. театру та книго­друкуван­ню, під­тримував дружні стосунки з В. Антоновичем, П. Житецьким, спів­працював у ж. «Киевская старина». Для потреб Ген­штабу викори­став перші геогр. і археол. карти України (Київщина та Волинь), укладені В. Антоновичем. Став прототипом образу кошового отамана І. Сірка для картини І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану» (1891). У Конотопі його імʼям на­звано вулицю, 1992 встановлено памʼятник (скульптор Б. Довгань).

Завантажити статтю