ДИВЕ́РСІЯ (лат. diversio — від­хиле­н­ня) — дії спеціально під­готовлених під­роз­ділів (груп) або окремих осіб у тилу противника. Спрямовані на виведе­н­ня з ладу чи по­шкодже­н­ня шляхом під­риву, під­палу або в ін. спосіб під­приємств, доріг, засобів пере­сува­н­ня (автомобілі, літаки, кораблі тощо) й ін. матеріал. цін­ностей; знище­н­ня живої сили противника; масові отрує­н­ня та пошире­н­ня епідемій з метою впливу на морально-психол. стан військ і цивіл. населе­н­ня. Д. також називають дії держави, її спец­служб, радикал. політ. організацій і угруповань, що мають на меті де­стабілізувати ситуацію в ін. країні (роз­різняють інформ., екон., екол., політ. Д.). Згідно з нормами між­нар. права, під­ривна діяльність спец­служб на тер. ін. країн у мирний час є злочин­ною. Первісно термін «Д.» використовували на по­значе­н­ня військ. операцій невеликих під­роз­ділів, проведених для дезорієнтації противника та роз­пороше­н­ня його сил. Винахід нових потуж. вибухових речовин (зокрема динаміту) до­зволив невеликим групам диверсантів ефективно діяти у тилу противника і завдавати йому знач. втрат. Так, під час франко-прус. війни 1870–71 французи пі­дірвали низку мостів у тилу нім. військ і пере­рвали залізнич. сполуче­н­ня на 15 днів; вдало за­стосовували Д. на залізницях та ін. обʼєктах бури у ході англо-бурської війни 1899–1902. Д. набули знач. пошире­н­ня як спосіб веде­н­ня зброй. боротьби у роки 1-ї світової війни та громадян. війни в Іспанії 1936–39 (у складі респ. армії діяли диверсійні групи і загони на чолі з рад. ін­структорами). Під час 2-ї світової війни диверсійні під­роз­діли створені в арміях усіх воюючих сторін. Оскільки Україна довгий час була ареною веде­н­ня актив. бо­йових дій, на її тер. діяли як нім., так і рад. диверсійні під­роз­діли. Д. практикували загони УПА і націоналіст. під­пі­л­ля.

За Кримінал. кодексом України Д. — один із особливо небезпеч. злочинів проти держави, що полягає у вчинен­ні вибухів, під­палів та ін. дій, спрямованих на масове знище­н­ня людей, заподія­н­ня тілес. ушкоджень, зруйнува­н­ня або по­шкодже­н­ня важливих госп. чи оборон. обʼєктів, а також вчине­н­ня з цією метою масових отруєнь, пошире­н­ня епідемій. Його субʼєктами можуть бути громадяни України, іноз. громадяни, особи без громадянства, які досягнули 16-річ. віку; мотивами — ненависть до України, помста, корисливість тощо. Якщо Д. вчинив громадянин України у спів­праці з іноз. роз­відкою, його дії кваліфікують як державну зраду. За здійсне­н­ня Д. перед­бачене покара­н­ня у ви­гляді по­збавле­н­ня волі на строк від 10-ти до 15-ти р. або довічне увʼязне­н­ня з конфіскацією майна. Див. також Тероризм.