Кравченко Олександр Іванович

КРА́ВЧЕНКО Олександр Іванович (30. 06. 1949, с. Прачі Борзнян. р-ну Чер­ніг. обл.) – актор, педагог. Проф. (2011). Нар. арт. України (1995). Повний кавалер ордена «За заслуги» (2008, 2014, 2020) ступ. Лауреат міжнар. та всеукр. конкурсів арт. театру та чит­ців. Закін. Київ. ін-т театр. мист-ва (1971; майстерня Б. Ставицько­го), філол. ф-т Микол. пед. ін-ту (1982), філос. ф-т Київ. ун-ту (1989), Ін-т підвищення кваліфі­кації працівників культури (Київ, 1995). Працював у Микол. укр. театрі драми та муз. комедії (1971–72, 1983–97), ансамблі пісні і танцю Чорномор. флоту (Севастополь, 1973–76), Львів. ТЮГу, Микол. худож. рос. драм. театрі (1977–82). Від 1997 – у Київ. театрі оперети. Водночас 1971–2012 – у Київ. ун-ті культури і мист-в (до 1997 – у Микол. філії): від 2005 – проф. каф. режисури; від 2005 – проф. каф. муз. мист-ва Нац. муз. академії України (Київ). Автор віршів, текстів пісень (співпрацює зі спі­ваком В. Шпортьком), підручни­ків (зокрема «Риторика», К., 2007). Виступає на радіо, естраді, знімається в кіно (роль Радзивілла у фільмі «Богдан-Зиновій Хмель­ницький», 2007, реж. М. Мащен­ко). Образна палітра артиста ба­гата і різноманітна. Поєднання драм. та вокал. хисту дозволяє йому створювати об’ємні яс­­краві сценічні образи, позначені гостротою зовн. малюнку та глибиною внутр. перевтілення.

Ролі: Писар («Майська ніч» М. Лисенка), Радник Снігової королеви («Кар­навал казок в Україні» В. Домшинського), Юліан, Чорт («Засватана-невінчана», «Сон у Різдвяну ніч» І. Поклада), Кальверо («Вогні рампи» Г. Фролова), Едвін, Містер Ікс, Філіп, Барон Моріц, Фаскаті («Сільва», «Містер Ікс», «Баядера», «Маріца», «Фіалка Монмартру» І. Кальмана), Баринкай, Зупан, Амадей («Циганський барон», «Летюча миша» Й. Штраусса), Князь Франческу, Граф Данило, Негош («Граф Люксембурґ», «Весела вдова» Ф. Легара), Батько Елі­зи Дулітл («Моя чарівна леді» Ф. Лоу), Гаррісон («Цілуй мене, Кет» К. Портера), Фрост («Бал у Савойї» П. Абрахама).

Літ.: Кремень Д. Второе восхождение // Южная правда. 1987, 6 марта; Перлова С. А не испить ли нам кофейку, граф? // Там само. 1991, 3 дек.; Ковач И. Неоконченная пьеса для двух актеров и их дочери // Веч. Николаев. 1991, 31 дек.; Маляров А. Рінальдо Іва­­нович іде в бій // Рад. Прибужжя. 1994, 31 груд.; Моравский В. Легко ли быть премьером // Там само. 1994, 17 сен.; Январев Э. Виват, артист! // Веч. Нико­лаев. 1996, 18 янв.; Виноградова А. Вкло­нюся низько долі // Там само. 1997, 13 груд.; Жадько В. А степ як море. К., 2003; Шлапак Ю. З любов’ю до глядача // УК. 2005, лип.-серп.; Брилін Е. Співає Віктор Шпортько. В., 2010.

Ю. Д. Шлапак