Кравченко Олександр Іванович
КРА́ВЧЕНКО Олександр Іванович (30. 06. 1949, с. Прачі Борзнян. р-ну Черніг. обл.) – актор, педагог. Проф. (2011). Нар. арт. України (1995). Повний кавалер ордена «За заслуги» (2008, 2014, 2020) ступ. Лауреат міжнар. та всеукр. конкурсів арт. театру та читців. Закін. Київ. ін-т театр. мист-ва (1971; майстерня Б. Ставицького), філол. ф-т Микол. пед. ін-ту (1982), філос. ф-т Київ. ун-ту (1989), Ін-т підвищення кваліфікації працівників культури (Київ, 1995). Працював у Микол. укр. театрі драми та муз. комедії (1971–72, 1983–97), ансамблі пісні і танцю Чорномор. флоту (Севастополь, 1973–76), Львів. ТЮГу, Микол. худож. рос. драм. театрі (1977–82). Від 1997 – у Київ. театрі оперети. Водночас 1971–2012 – у Київ. ун-ті культури і мист-в (до 1997 – у Микол. філії): від 2005 – проф. каф. режисури; від 2005 – проф. каф. муз. мист-ва Нац. муз. академії України (Київ). Автор віршів, текстів пісень (співпрацює зі співаком В. Шпортьком), підручників (зокрема «Риторика», К., 2007). Виступає на радіо, естраді, знімається в кіно (роль Радзивілла у фільмі «Богдан-Зиновій Хмельницький», 2007, реж. М. Мащенко). Образна палітра артиста багата і різноманітна. Поєднання драм. та вокал. хисту дозволяє йому створювати об'ємні яскраві сценічні образи, позначені гостротою зовн. малюнку та глибиною внутр. перевтілення.
Ролі: Писар («Майська ніч» М. Лисенка), Радник Снігової королеви («Карнавал казок в Україні» В. Домшинського), Юліан, Чорт («Засватана-невінчана», «Сон у Різдвяну ніч» І. Поклада), Кальверо («Вогні рампи» Г. Фролова), Едвін, Містер Ікс, Філіп, Барон Моріц, Фаскаті («Сільва», «Містер Ікс», «Баядера», «Маріца», «Фіалка Монмартру» І. Кальмана), Баринкай, Зупан, Амадей («Циганський барон», «Летюча миша» Й. Штраусса), Князь Франческу, Граф Данило, Негош («Граф Люксембурґ», «Весела вдова» Ф. Легара), Батько Елізи Дулітл («Моя чарівна леді» Ф. Лоу), Гаррісон («Цілуй мене, Кет» К. Портера), Фрост («Бал у Савойї» П. Абрахама).
Літ.: Кремень Д. Второе восхождение // Южная правда. 1987, 6 марта; Перлова С. А не испить ли нам кофейку, граф? // Там само. 1991, 3 дек.; Ковач И. Неоконченная пьеса для двух актеров и их дочери // Веч. Николаев. 1991, 31 дек.; Маляров А. Рінальдо Іванович іде в бій // Рад. Прибужжя. 1994, 31 груд.; Моравский В. Легко ли быть премьером // Там само. 1994, 17 сен.; Январев Э. Виват, артист! // Веч. Николаев. 1996, 18 янв.; Виноградова А. Вклонюся низько долі // Там само. 1997, 13 груд.; Жадько В. А степ як море. К., 2003; Шлапак Ю. З любов'ю до глядача // УК. 2005, лип.-серп.; Брилін Е. Співає Віктор Шпортько. В., 2010.
Ю. Д. Шлапак