Ґеллнер Ернест-Андре

Визначення і загальна характеристика

ҐЕ́Л­ЛНЕР Ернест-Андре (Gellner Ernest Andre; 09. 12. 1925, Париж — 05. 11. 1995, Прага) — англійський філософ, антрополог і соціолог. Член Британ. Академії (1974). Один із засн. Європ. асоц. соц. антропології. З євр. німецькомов. сімʼї. Навч. у Праз. англ. грамат. школі. Навесні 1939 родина емігрувала до Великої Британії. 1944–45 Ґ. служив у складі чес. механізов. бригади британ. армії. Закін. Оксфорд. університет (1945). У Лондон. школі економіки: проф. філософії, логіки і наук. методології (1949–84); 1984–93 — проф. соц. антропології Кембридж. університету (Велика Британія). Засн. і дир. (1993–95) Центру дослідж. націоналізму при Центр.-європ. університеті в Празі. Перша книга Ґ. «Words and things» («Слова і речі», Бостон; Лондон ,1959), присвяч. критиці школи лінгвіст. філософії Л. Вітґенштайна, спровокувала дис­кусії. У кн. «Thought and Change» («Думка і зміни», Лондон; Чикаґо, 1965) — перший систематизов. виклад по­глядів Ґ. на про­блеми націй та націоналізму. Від серед. 1960-х рр. цікавився тим, що від­бувалося в країнах соціаліст. табору. Після придуше­н­ня «праз. весни» значну увагу приділяв Рад. Союзу, зокрема наук. критиці марксизму як системи пі­зна­н­ня та рад. школи етно­графії, пред­ставленої працями академік Ю. Бромлея. У моно­графії «Nations and Nationalism» («Нації та націоналізм», Ітака; Нью-Йорк; 1983; пере­кладена нім., франц., польс., чес., рос. мовами, на іврит) по­дано найфундаментальнішу теорію націоналізму. Заг. схему філософії історії, у рамках якої Ґ. пред­ставляв свою теорію, побудовано на поділі історії людства на три фази роз­витку: доаграрну, аграрну та індустріальну. Генезу націй і націоналізму роз­глядав як результат та складову мас­штаб. зрушень у способах пі­зна­н­ня, в культурі, матеріал. виробництві, повʼяз. із пере­ходом людства від аграр. до індустр. епохи. За Ґ., кожній стадії від­повід­ає властивий саме їй домінуючий спосіб виробництва і роз­поділу (йдеться перед­усім про екон. систему); характерні для неї су­спільно ви­знані способи примусу, які повʼязують з наявністю чи від­сутністю держави (влади); притаман­ні пере­важно для неї способи спілкува­н­ня, комунікації, соц. поведінки, світос­прийня­т­тя, культура та способи пі­зна­н­ня. Теорія націоналізму Ґ. стала одним із най­впливовіших і найконтроверзійніших варіантів наук. осмисле­н­ня феномена нації та варіантів націоналізму. У дослідж. «Plough, Sword and Book» («Плуг, меч та книга», Чикаґо, 1988) виклав філософію історії; у кн. «Conditions of Liberty» («Умови свободи», Лондон; Нью-Йорк, 1994) подав аналіз причин загибелі комунізму та по­гляди на природу громадян. су­спільства; кн. «Anthropology and Politics» («Антропологія і політика», Кембридж, 1995) — зб. есе, присвяч. ві­домим по­статям соц. антропології. Коло наук. зацікавлень і тематика праць Ґ.: комунізм і націоналізм, іслам, психо­аналіз, етно­графія, соціологія, релятивізм. Найві­домішими і най­впливовішими стали праці про теорію нації та націоналізму. Укр. мовою пере­кладено й опубл. кн. «Ґелнер Е. Нації та націоналізм. Націоналізм» (К., 2003), «Ґелнер Ернест. Розум і культура: Істор. роль національності та раціоналізму» (Х., 2004).

Літ.: A. Walicki. Ernest Gellner and the «Constructivist» Theory of Nation // Harvard Ukrainian Studies. 1998. Vol. 22; Сал­дан А. Про­блеми походже­н­ня нації і «високої культури» у дослідже­н­нях Ернеста Гел­лнера // Народо­знавчі зошити. Л., 2002. Ч. 1–2; J. Hall. Ernest Andre Gellner // Biographical memoirs of fellows II. Oxford, 2003.

Г. В. Касьянов

Завантажити статтю