Ґеник-Березовський Костянтин Михайлович

ҐЕ́НИК-БЕРЕЗО́ВСЬКИЙ Костянтин Михайлович (27. 07. 1919, с. Люча Коломий. пов., нині Косів. р-ну Івано-Фр. обл. – 19. 12. 1988, Прага) – мовознавець. Брат Юліана, чоловік Зіни Ґеників-Березовських. Навч. у Яґеллон. ун-ті (Краків, 1938). З поч. 2-ї світ. війни переїхав до Праги, де брав участь у підпіл. антифашист. русі, 1942 арешт. ґестапо, до кін. війни перебував у концтаборі Флосенбурґ. Навч. на мед. (1946–49) та філос. (1949–53) ф-тах Карлового ун-ту (Прага; ступ. д-ра філософії, 1953), де відтоді й працював викл. укр. відділу каф. славістики до 1979. Читав лекції з укр. мови та літ-ри на курсах вчителів новозаснованих укр. шкіл у м. Пряшів та Бардіїв, писав, перекладав та рецензував перші укр. підручники, зокрема видав «Українську мову» для 4-го кл. Брав участь у діалектол. експедиціях на Пряшівщину. Один з ініціаторів і співавт. підручника «Українська мова для чехів» (Прага, 1975). Разом із дружиною переклав чеською зб. новел В. Стефаника «Кленове листя» (Прага, 1978).

Літ.: Мушинка М. Костянтин Ґеник-Березовський // НС. Варшава, 1989, 26 лют.; Томащук М. Березови в історії Гуцульщини. Коломия, 1997; Полатайчук Я. А ми тую стрілецькую славу збережемо... Кн. 1. Коломия, 1999; Арсенич П., Пелипейко І. Дослідники та краєзнавці Гуцульщини. Косів, 2002.

М. В. Савчук