Ґеник-Березовська Зіна

Визначення і загальна характеристика

ҐЕ́НИК-БЕРЕЗО́ВСЬКА Зіна (11. 04. 1928, с. Солописки побл. Праги — 01. 02. 1991, Прага) — український літературо­знавець, мово­знавець і пере­кладачка у Чехії. Дружина Костянтина Ґеника-Березовського. Закін. Карлів університет у Празі, де студіювала словʼян. (зокрема укр.), герман. філології. Її вчителями були І. Панькевич, І. Зілинський, чес. літературо­знавці-компаративісти Ф. Вольман, К. Крейчі. Словʼян. студії в Університеті закін. докторатом на тему «Генріх Гайне в українській літературі». Працювала у Чехословац. АН (Словʼян. ін­ститут, Ін­ститут мов і літ-р, Ін­ститут чес. і світ. літ-р). Популяризаторка укр. літ-ри серед чехів, є автором статей про укр. літературу в чес. енциклопед. ви­да­н­нях, оглядових статей у бібліогр. довід­нику «Sto padesát let česko-ukrajinských literárních styků» (Praha, 1968). Видала у Празі кн. «Současná sovětská literatura. Ukrajinska a běloruská» (1966; разом з В. Жидліцьким), зб. творів Г. Сковороди чес. мовою зі своєю перед­мовою (1983). Ви­ступала на чес. радіо з циклом пере­дач про укр. літературу. Пере­клала чес. мовою деякі твори В. Шевчука, С. Жураховича, В. Стефаника (зб. новел «Кленове листя», Прага, 1978 — спільно з чоловіком) та ін. Друкувалася у ж. «Славія», «Дукля». Спів­працювала з Ін­ститутом літ-ри АН УРСР (Київ) та каф. славістики Львів. університету. Ґ.-Б. близько знала сестру Лесі Українки О. Косач-Шимановську; дружні й творчі звʼязки під­тримувала з укр. шістдесятниками (Є. Сверстюком, І. Світличним та ін.), з ін. укр. письмен­никами і культур. діячами. Досліджувала 3 періоди історії укр. літ-ри: літературу укр. бароко, укр. літературу 19 та 20 ст. (посмертно ви­дано зб. її праць «Грані культур: Бароко, Романтизм, Модернізм», К., 2000). Серед дослідж. укр. бароко: нарис про І. Величковського («Československá rusistika», 1968, t. 13, № 1), синтет. доповідь для 9-го зʼ­їзду славістів «Українське літературне бароко в межах своєї епохи та стилю», роз­відки «Сковорода і російська література», «Духовний і поетичний заповіт Григорія Сковороди» (обидві опубл. посмертно). З укр. літ-ри 19 ст. Ґ.-Б. найбільше уваги приділяла творчості І. Котляревського, Т. Шевченка («Шевченко і європейський романтизм»), І. Франка (зокрема його звʼязкам з чес. літ-рою), Лесі Українки, романтизму й неоромантизму в укр. літературі («Історичний елемент в українській романтичній літературі», «Про неоромантичну драму» тощо). Авторка роз­відок про О. Довженка, Ю. Яновського, М. Бажана, реабілітованих у 1960-х рр. письмен­ників, зокрема П. Филиповича, Олексу Слісаренка. В остан­ні роки життя за­ймалася опрацюва­н­ням архіву Олександра Олеся (1993 пере­даний Ін­ституту літ-ри НАНУ, Київ), здійснила і під­готувала низку публікацій. Архів. фонд по­друж­жя, в якому зі­брано матеріали не тільки про їхню діяльність, а й про багатьох діячів укр. культури, повʼяз. із Чехословач­чиною, 2003 пере­дано у від­діл рукописів Ін­ституту літ-ри НАНУ.

Літ.: Коцюбинська М., Сиваченко Г. Великий друг української літератури (Зіна Ґеник-Березовська) // СіЧ. 2000. № 1; Коцюбинська М. «Зафіксоване і нетлін­не»: Роз­думи про епістолярну творчість. К., 2001; Її ж. Памʼятка єд­на­н­ня двох культур: архів Зіни Ґеник-Березовської // СіЧ. 2006. № 6.

М. Х. Коцюбинська

Завантажити статтю