ҐЕРИНО́ВИЧ Володимир Олександрович (22. 11. 1883, м. Сокаль, нині Львів. обл. — 07. 07. 1949, Львів) — гео­граф, крає­знавець. Батько Олександра Володимировича, дід Олександра Олександровича Ґериновичів. Доктор гео­графічних наук (1919), професор (1922). Член Камʼянець-Поділ. наук. при ВУАН товариства (1925), НТШ. Закін. філос. факультет Львів. університету (1909). Учителював на Львівщині. У лавах австр. армії брав участь у 1-й світ. війні. 1918–19 — референт президента Укр. нац. ради Є. Петрушевича. Від 1919 працював у Держ. укр. університеті (від 1921 — Камʼянець-Поділ. ІНО): приват-доцент, від 1921 — зав. н.-д. каф. економіки Поді­л­ля і декан факультету соц. вихова­н­ня, від 1923 — ректор. 1928–29 — завідувач кафедри антропогео­графії і заст. дир. НДІ гео­графії та карто­графії (Харків). 1932 — проф., завідувач кафедри гірн. економіки Моск. геол.-розв. ін­ституту. Того ж року заарешт. за звинуваче­н­ням у контр­рев. діяльності, 1933–44 пере­бував у концтаборах. 1946–48 — доцент, завідувач кафедри екон. гео­графії Львів. торг.-екон. ін­ституту. Організатор крає­знав. руху на Поділ­лі. Досліджував геоморфологію, геологію, екон. гео­графію, історію, археологію Камʼянеч­чини і Поді­л­ля. Реабіліт. 1989.