Дерюгіна Ірина Іванівна — Енциклопедія Сучасної України

Дерюгіна Ірина Іванівна

ДЕРЮ́ГІНА Ірина Іванівна (11. 01. 1958, Київ) – спортсменка (художня гiмнастика), тренер. Дочка Івана та Альбіни Дерюгіних. М. сп. (1975), засл. м. сп. СРСР (1977). Засл. тренер України (1988), СРСР (1989). Суддя міжнар. категорії (1985). Повний кавалер ордена княгині Ольги (2002, 2008, 2016). Орден «За заслуги» 3-го (2013) та 2-го ступ. (2021). Закiн. Київ. iн-т фiз. культури (1980). У 1972–82 виступала у складі збір. команди СРСР. Двічі абсолютна чемпiонка свiту (м. Базель, Швейцарія, 1977; Лондон, 1979). Чемпiонка Європи (Мадрид, 1978) у вправах з м'ячем, срібна призерка у багатоборстві. 5-раз. чемпіонка СРСР (1975–77, 1979), володарка Кубка СРСР, абсолютна чемпіонка Спартакіади народів СРСР (обидва – 1978). Виступала у складі команди спорт. т-ва «Спартак» (Київ). Тренер – А. Дерюгіна. Від 1982 працює ст. тренером СДЮШОР з худож. гімнастики (Київ), водночас – нац. збір. команди України з худож. гімнастики. Чл. тех. ком-ту Міжнар. федерації гімнастики (1988–92). Від 1996 – вiце-президент Федерацiї гiмнастики України. Засн. і організаторка міжнар. змагання «Кубок Дерюгіних» (проводиться від 1992 у Києві як етап Кубка світу). Серед вихованців – Е. Хозлу, О. Скалдіна, О. Тимошенко, О. Шумська, Є. Карабаш, Н. Годунко, Т. Єрофєєва, Г. Безсонова, О. Дзюбчук.

Літ.: Горлач Л. Прима грацій. К., 1980; Національний олімпійський комітет України про художню гімнастику та Ірину Дерюгіну, Олександру Тимошенко, Олену Вітриченко, Катерину Серебрянську, Анну Безсонову» / Відп. ред. О. Мовчан. К., 2010.

С. К. Фомін


Покликання на статтю