Грегорійчук Петро Никифорович
Визначення і загальна характеристика
ГРЕГОРІЙЧУ́К Петро Никифорович (11. 10. 1914, с. Видинів Снятин. пов. Станіслав. воєводства, нині Снятин. р-ну Івано-Фр. обл. — 24. 05. 1990, Львів) — живописець, монументаліст. Батько Марії та Зоряни Грегорійчуків. Член СХУ (1944). Закін. Краків. школу прикладного та декоративного мистецтва (1937; викл. Я. Буковський, Г. Узємбло), навч. у Варшав. АМ (1937–39; викл. Т. Прушковський). Учителював. 1944–76 — голова бюро живопис. секції, секції монум. мистецтва. Учасник обл. (від 1945), респ. (від 1964) худож. виставок. Персон. — у Львові (1985; 1991, 1994, 2003, 2005 — посмертні). Творчість Г. відзначається особливою колорист. палітрою, орієнтована на зх.-європ. традиції. Автор жанр. картин, портретів і пейзажів. Роботи зберігаються у музеях Львова, Києва, Тернополя, Музеї І. Франка у Канаді.
Додаткові відомості
- Основні твори
- монум.-декор. композиція «Діти — наше щастя» (1966); стела на межі Львів. та Івано-Фр. обл. (1968); рельєфна мозаїка «Будівельники-монтажники» (1976); живопис — «Автопортрет» (1941, 1976), «Дівчина в синьому», «Пані Стефа» (обидва — 1943), «Дівчина у червоній сукні» (1944), «Похорони робітника В. Козака у Львові 1936 р.» (1947), «Переорюють межі» (1949), «Свято в Карпатах», «М. Водзіцька» (обидва — 1951), «Народний художник А. Манастирський», «К. Пйотровіч» (обидва — 1953), «Натюрморт із виноградом» (1956), «Пристань» (1957), «Вирішальний день» (1960), «Півонії» (1962), «Гуцул на коні» (1963), «Родина Довбуша» (1964), «Народні музиканти» (1965), «Побратими» (1967), «Музики» (1969), «І. Севера», «В. Патик», «В. Гнатюк», «Львів. Вулиця Руська», «Львів. Завулок Вірменський», «Маланка» (усі — 1970), «В. Стефаник» (1973), «Наступ Радянської Армії під Бродами» (1974), «Львів. Площа Ринок. Фонтан “Діана”», «У діда за пазухою» (обидва — 1975), «Мрії» (1978), «Рідні простори», «Селище в Карпатах» (обидва — 1982), «Писаний камінь» (1984), «Жоржини» (1985), «І. Франко під цісарсько-королівською “опікою”» (1986), «Львів. Площа Старий ринок» (1987), «Інтернаціоналізація», «Ґражда», «Вождь», «Обід подорожнього», «Князь Данило Галицький» (усі — 1989), «Гуцульська пара» (1990).