ГЕРАСИМЕ́НКО Володимир Якович (15(27). 07. 1895, містечко Вовковинцi Летичів. пов. Поділ. губ., нині смт Деражнян. р-ну Хмельн. обл. — 26. 09. 1984, Київ) — лiтературо­знавець. Доктор фiлологічних наук (1961). Закiн. Микол. учител. ін­ститут (1917), Камʼянець-Подiл. ІНО (1922). Працював викл. у ВНЗах Миколаєва (1918), Камʼянця-Подільського (1919–24), Одеси (1924– 30). У 1931 заарешт. за звинуваче­н­ням у контр­рев. діяльності, висланий з України. Викладав у Воронежі (до 1939), був завідувач кафедри літ-ри Череповец. пед. ін­ституту (1940–41); завідувач кафедри літ-ри і мови Башкир. вчител. ін­ституту (м. Стерлітамак, 1942–44; усі — РФ). Повернувся до Києва: ст. н. с. Iн-ту лiт-ри (1944–48, 1958–66) та НДІ педагогіки АН УРСР (1953– 58). Працював доцент Пед. ін­ституту в м. Орджонікідзе (Дні­проп. обл., 1948–53). Досліджував історію укр. преси й книгови­да­н­ня Пд. України. Під­готував роз­відку «Українська журналістика в Одесі (80–90-і рр. ХІХ ст.)», частково опубл. у зб. «Історичні джерела та їх викори­ста­н­ня» (1969, вип. 4). Ви­вчав біо­графію та літ. спадщину С. Ру­данського, а також А. Свидницького. Окремі праці присвятив дослідж. життя і творчості Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки та ін.