КРАСУ́СЬКИЙ Іван Адамович (20. 04. 1866, Мо­сква — 1937) — хімік. Брат К. Кра­суського. Магістр хімії (1898). На­вчався у Санкт-Петербурзькому університеті (1884–88), закінчив Університет св. Володимира у Києві зі ступенем кандидата фізико-математичних наук (1889). Стажувався за кордоном у лабораторіях з ви­вче­н­ня хімічних технологій Цюрихського (Швейцарія) і Браун­­швейзького (Німеч­чина) політехнічних ін­ститутів. Від 1893 працював у Харківському університеті: приват-доцент (від 1898), читав кур­си аналітичної, органічної і технічної хімії (1900–03); Харківському технологічному ін­ституті (з пере­рвою): професор та завідувач кафедри техно­логії харчових речовин (1900–04, 1906–23), ректор (1915–16, 1918–19 та 1921–22), редагував (від 1908) його «Извѣстия…». Водночас 1901–04 читав лекції з органічної хімії у Харківському ветеринарному ін­ституті. 1904–06 — професор кафедри хімічних технологій будівельних матеріалів Варшавського політехнічного ін­ституту. 1919–20 викладав у Кубанському політехнічному (м. Краснодар, РФ) та Краснодарському медичному ін­ститутах. 1921–23 — професор кафедри товаро­знавства і тех­нології Харківського комерційного ін­ституту. 1924 організував і очолив Український ін­ститут прикладної хімії (Харків). У 1920–30-х роках одночасно викладав у інших харківських ВНЗах. Наукові дослідже­н­ня у галузі хімії ґрунтів. Секретар (1894–99), член Ради (1899–1902) та віце-голова (1902–04) Харківського товариства сільського господарства. Член Правлі­н­ня Харківської громадської бібліотеки (1894–1904). Брав участь у Менделєєвських зʼ­їздах (1907, 1911). Попечитель Харківського на­вчального округу (1917).