Горбач Анна-Галя

ГОРБА́Ч Анна-Галя (02. 03. 1924, с. Бродина, Пн. Буковина, нині Румунія — 17. 06. 2011, (м. Райхельсгайм чи Бер­рфурт Оденвальд) Німеч­чина) — літературо­знавець, пере­кладачка, видавець, громадська діячка. Дружина Олекси, мати Катерини та Марка Горбачів. Член НСПУ. Дійсний член НТШ (1983). Премія ім. В. Стуса (1993) та І. Франка (1994). Від 1940 жила у Німеч­чині. Навч. у Ґет­тінґен. університеті (1946–48), закін. Мюнхен. університет зі ступ. д-ра філології (1950). У 1953–56 — викладач румун. мови в Ґет­тінґен. університеті. Від кін. 50-х рр. за­ймалася активною пере­кладац. діяльністю. Упорядкувала, пере­клала нім. мовою і видала низку антологій укр. літ-ри: «Blauer November. Ukrainische Erzähler unseres Jahrhunderts. Prosaanthologie» («Синій листопад. Українські прозаїки нашого столі­т­тя. Антологія прози», Гайдельберґ, 1959), «Ein Brunnen für Durstige und andere ukrainische Erzählungen» («Криниця для спраглих та інші українські оповіда­н­ня», Тюбінґен, 1970), «Letzter Besuch in Tschornobyl. Ukrainische Erzähler der Gegenwart» («Остан­ні від­відини Чорнобиля. Українські прозаїки сучасності», Райхельсгайм, 1994), «Reich mir die steinerne Laute: Ukrainische Lyrik des 20. Jahrhunderts» («Подай мені лютню з камі­н­ня: Українська лірика 20 ст.», 1996), «Ein Rosenbrunnen: Junge Erzähler aus der Ukraine. Eine Anthologie» («Криниця троянд. Молода проза України. Антологія», 1998), «Die Kürbisfürstin. Eine Anthologie zum Frauenthema in der Ukraine» («Гарбузова княгиня. Антологія на жіночу тематику в Україні», 1999), «Kerben der Zeit. Ukrainische Lyrik der Gegenwart» («Карби часу. Сучасна українська лірична поезія», 2003), «Alles kann wie in Gebeten sein. Ukrainische Lyrik mit christlichen Motiven» («Все може бути, як у молитвах. Українська поезія з християнськими мотивами», 2005; усі — Райхельсгайм). Г. — авторка понад 50 окремих ви­дань пере­кладів нім. мовою від класиків укр. літ-ри до сучасників. Їй належать також пере­клади та ви­да­н­ня кн. «Fata Morgana та інші оповіда­н­ня» (Цюрих, 1962), «Тіні забутих предків» (Ґет­тінґен, 1966) М. Коцюбинського; «За се­строю» (1965), «На уходах» (1972; обидва — Вуп­перталь) А. Чайківського; «Камін­на душа» Г. Хоткевича (Ґет­тінґен, 1968); зб. повістей «Зозулька з ластівʼячого гнізда» В. Шевчука (Райхельсгайм, 1997); зб. поезій «Тобі життя лише приснилось. Вибір зі зб. «Палімпсести»» В. Стуса (Гамбурґ, 1988), «Екзотичні птахи і рослини» Ю. Андруховича (1995), «Золотий дощ» І. Римарука (1996), «Криптоґрами» (1996) і «Білі псалми та інші поезії» (1999) В. Кордуна, «Віхи життя» Л. Костенко (1998), «Поет у повітрі» В. Герасимʼюка (2001; усі — Райхельсгайм) тощо. Автор-ка літературо­знав., пере­кладо­знав., культурол. та публіцист. статей і нарисів, друкованих у пресі й наук. збірниках. Частину їх ви­дано окремими книжками. Разом з чоловіком писала стат­ті про укр. письмен­ників та їхню творчість до нім. літ. енциклопедій, завдяки чому вперше укр. літературу в зх.-європ. ви­да­н­нях було пред­ставлено правдиво, глибоко та різнопланово, зокрема Г. тривалий час спів­працювала з редакцією Енциклопедії світової літератури (Kindlers Neues Literaturlexikon), до якої написала понад 50 статей. У 60-х рр. як чл. Між­нар. амністії оприлюднювала інформацію про ре­пресії в Україні, пере­кладала й поширювала твори ре­прес. укр. літераторів В. Стуса, І. Світличного, Є. Сверстюка, М. Руденка, В. Марченка, С. Сапеляка, М. Горбаля, організовувала допомогу політвʼязням та їхнім родинам. Зуси­л­лям Г. у зх.-європ. ви­да­н­нях було опубліковано низку самвидавних матеріалів, політ. документів та ін. інформації про укр. політвʼязнів. Допомагала чоловікові реалізувати його багаторічний проект з фотопере­друку низки праць 20–30-х рр. 20 ст. з лінгвістики та літературо­знавства, що були недо­ступні читачеві через вилуче­н­ня та заборону.

Завантажити статтю