ГОРИЗО́НТ (від грец. ὁρίζω — обмежую) — межа до­ступного для спо­стережень від­критого ландшафту. І с т и н н и й (матем.) Г. — велике коло на небесній сфері, площина якого перпендикулярна до прямовисної лінії в точці спо­стереже­н­ня. В и д и м и й Г. — лінія, яка ніби роз­межовує небо з поверх­нею Землі. Від­стань до видимого Г., тобто до найвід­даленіших видимих точок земної поверх­ні, ви­значають за формулою d=3,83√h, де h — висота спо­стерігача над навколиш. місцевістю або рівнем моря. Видимий Г. роз­таш. нижче істин­ного Г., кут між ними називають пониже­н­ням Г.

У г е о л о г і ї Г. — одиниця під­роз­ділу регіональної страти­граф. шкали. Характеризується однорідним або однаковим за віком складом гір. порід, наявністю певних включень, викопних решток, комплексом фауни тощо. Іноді під Г. ро­зуміють сукупність шарів невеликої товщини з характер. літолог. або палеонтолог. ознаками.

У г і р н и ч і й с п р а в і Г. — сукупність гірн. виробок, роз­ташов. на одному рівні і при­знач. для викона­н­ня гірн. робіт. У шахті за при­значе­н­ням роз­різняють Г.: вентиляційні (провітрюва­н­ня шахти), від­катні (транс­порт­ні вантажі і пере­міще­н­ня людей), випуску (випускають від­окремлену від масиву руду), під­сіка­н­ня (оголе­н­ня гір. масиву знизу), скреперува­н­ня (скреперна до­ставка від­окремленої корисної копалини до місця навантаже­н­ня). При від­критій роз­робці родовищ місце роз­ташува­н­ня гірн. устаткува­н­ня називають робочим Г. карʼєру. Г. в о д и — висота поверх­ні води річок і озер від­носно якоїсь умовної поверх­ні або рівня моря.