ВАКУО́ЛІ (франц. vacuoles, від лат. vacuus — порожній) — порожнини в цитоплазмі рослин­них і деяких тварин­них клітин, заповнені рідиною (клітин­ним соком). У клітинах без­хребетних (губки, кишковопорожнин­ні, війчасті черви, деякі молюски), багатьох одноклітин­них організмах та у фагоцитах вищих тварин утворюються травні В., які входять у групу вторин­них лізосом і містять травні гідролітичні ферменти. У багатьох одноклітин­них організмах є ще й пульсівні В., які, періодично скорочуючись, виводять із клітин продукти роз­паду та регулюють осмотичний тиск.

У рослин В. утворюються у процесі росту клітин за участі локальних роз­ширень ендоплазматичного ретикулума, в яких накопичується клітин­ний сік. Ці роз­шире­н­ня (ка­нальці, пухирці, цистерни) від­членовуються від ретикулума й округляються, а мем­брана ретикулума пере­творюється на тонопласт (мем­брана, що від­окремлює В. від цитоплазми). Уважають, що в утворен­ні В. беруть участь й елементи апарату Ґольджі. У процесі росту і диференціації клітин числен­ні дрібні В., по­ступово збільшуючись, зливаються одна з одною, утворюючи одну велику В., що за­ймає 70–95 % обʼєму до­зрілої клітини. У більшості клітин є одна центральна В. і багато дрібних, роз­сіяних у пристін­ному шарі цитоплазми. Сукупність усіх В. рослин­ної клітини — вакуум.

Клітин­ний сік В. — водяниста рідина, що містить різноманітні неорганічні (фосфати, ніт­рати, хлориди) та органічні сполуки, які виділяє протопласт. У різних видів рослин і навіть у різних органах однієї рослини хімічний склад клітин­ного соку неоднаковий і може змінюватися з віком клітини.

В. сприяють регуляції водно-сольового обміну, під­триман­ню механічного напруже­н­ня клітин і тканин (тургор), накопичен­ню низькомолекулярних водорозчин­них метаболітів і запасних речовин (компартменталізація), виведен­ню з обміну токсичних речовин або їх зне­шкоджен­ню з участю ферментів.