Вертеп

Визначення і загальна характеристика

ВЕРТЕ́П — народний ляльковий театр, споріднений з польською шопкою, білоруською батлейкою, російським Петрушкою, західноєвропейським театром маріонеток. Перша згадка про мандри з ляльками — 1573. Роз­квіт В. у 2-й пол. 18 ст. повʼязаний з роз­витком в Україні шкіл. драми, зокрема інтермедій. В. — дво­ярусна деревʼяна скринька (2 х 1 м). У долівці кожного ярусу — щілини, по яких вертепник водив ляльок, рухаючи їх за допомогою дротиків, і ро­зігрував на різдвяні свята вертепні драми, що демонструвалися на ярмарках, сільс. май­данах, по хатах. Вертепна драма складалася з двох частин: перша — релігійна (від­бувалася у верх. ярусі, 13–17 яв) — легенда про народже­н­ня Христа та злочини царя Ірода, по­дана крізь призму нар. сві­домості, її дія роз­горталася за законами драми: Паламар запалював свічки та дзвонив у дзвони — пролог, поява Янгола перед пастухами та їхнє привіта­н­ня Христа — екс­позиція, наказ Ірода воїнам — завʼязка, сценка із Рахи­л­лю — кульмінація, вбивство Ірода — роз­вʼязка. Друга частина — світська (від­бувалася у ниж. ярусі, 28–31 яв-інтермедій) — низка майже не повʼязаних між собою комічно-побут. сценок із нар. життя, які пере­ставлялися, випускалися, замінювалися. Принцип «нанизува­н­ня» зробив драму динамічною, від­критою для ім­провізації та варіантності. Її героями були комічні персонажі нар. пісень: Дід та Баба, уніат. Піп, Дяк, невдаха Клим із Козою, Циган із Кобилою — персонажі різдвяних нар. ви­став «Маланка» й «Коза», а також пари пред­ставників різних національностей: рос. Солдат і Дарія Іванівна, Поляк з Полькою, Гусар із Мажаркою, Циган з Циганкою, Жид із Жидівкою. Різні сусп. й нац. типи змінювалися, ніби у калейдо­скопі, кожен висловлювався влас. мовою (в основі своїй — українською), жаргоном, проявляв свої сут­тєві, часто доведені до карикатури звички, вірува­н­ня і пристрасті. Різноманіт. склад персонажів від­творював структуру тогочас. укр. су­спільства, його звичаї, симпатії, антипатії. Ця частина пройнята жартами, елементами сатири. Більшість сценок світ. частини обʼ­єд­нував Запорожець — улюблений нар. герой. Вертепна драма увібрала багато муз. жанрів епохи: канти, псальми, нар. романси, нар. танки та ін. Події чергувалися з піснями й танцями. Узагальнені алегор. образи 1-ї ч. не вимагали конкрет. характеристик. Тому, згідно з драматургією, в її музиці пере­важали чотириголосні хор. канти (як коментар, резюме, «випередник» подій), мелодії яких близькі до старовин. колядок. У вертеп. драмі наявні початки монотематизму: більшість мелодій мають схоже початкове мело-гармон. «ядро». 1-й кант «Пінію время і молитві час» ві­ді­гравав роль хор. інтродукції, кант «Ой під вишнею» знаменував пере­хід від реліг. до світ. частини вертеп. драми. У 2-й ч. В. звучала пере­важно танц.-інструм. музика, обʼ­єд­нуючи епізоди у драматург. ціле, створювала своєрідні муз. характеристики персонажів. У числен. козачках, комаринській, краковʼяку, халяндрі та євр. танках за допомогою характер. мелод. малюнку, ладових особливостей, ритміки під­креслювалися типові риси персонажів різних національностей. Оркестр В.: скрипка, бубон, сопілка («тро­їсті музики»). Проникне­н­ня у реліг. частину драми побут. персонажів (сценка з пастухами) об­умовило появу серед хор. номерів інструм. епізоду — укр. танцю «Дудочка». Вкрапле­н­ня в інтермедійну частину В. патріот. мотивів, втілених в образі Запорожця, зумовило появу пісні «Та не буде лучче»; у зх.-укр. варіанті В. Запорожець спів­ав істор. пісню «А в містечку Берестечку» та козацьку «Да козак душа правдивая». Ві­домо кілька варіантів укр. В.: Сокиринський, або Ґалаґанівський (1771), Волинський (1788–91), Купʼянський (1823), Славутинський (1897), Батуринський і Хорольський (кін. 19 ст.) та ін. Збереглася музика Сокиринського, Славутинського, Батуринського В., а також фрагменти інших. Паралельно з ляльк. В. у народі побутували живий або мішаний варіанти В., які містили більше можливостей для сценіч. гри, актор. майстерності, вираз. декламації. Вагоме місце належало музиці. Широке побутува­н­ня вертеп. драми створювало перед­умови для роз­витку ін. форм нар. театру, зокрема опер. ви­стави. 1918 живий В. по­ставлено у Києві в «Молодому театрі» Леся Курбаса; його традиції від­новлено у Київ. молодіж. театрі. 1923–29 при Києво-Межигір. худож.-керам. технікумі існував Межигірський В. політ.-соц. спрямува­н­ня, де ставилися ви­стави злободен. тематики. Серед персонажів — Червоноармієць, цар Микола, кайзер Вільгельм, імператор Франц-Йосиф, пред­ставники Антанти, Піп, Ксьондз. У репертуарі — агітац. ви­стави на антиреліг. та між­нар. теми. У 30-і рр. В. діяв у Харкові при АРМУ. Елементи естетики В. за­стосовуються в сучас. театр. практиці. За принципами традиц. В. по­ставлено «Укр. вертеп» (1975, Харків. театр ляльок), «Енеїду» І. Котляревського (1985, Київ. театр ляльок). Колекція В. скриньок і ляльок зберігається у МТМК. На­прикінці 80-х — на поч. 90-х рр. 20 ст. почалося від­новле­н­ня вертеп. традицій в укр. побуті. Від 1989 у Між­нар. центрі культури і мистецтв (Київ) організовуються фестивалі-огляди В. 1995 в Луцьку проведено огляд-конкурс вертепів «З Різдвом Христовим!» та наук.-теор. конф., присвяч. пита­н­ням ви­вче­н­ня та побутува­н­ня В. 2003 фестиваль-огляд В. від­бувся у Нац. опері України.

Літ.: Галаган Г. Малорус­ский вертеп // КС. 1882. Т. 4, № 10; Житецкий П. Вертепная драма и ее сценическая по­становка // Там само; Петров Н. Старин­ный южнорус­ский театр и в частности вертеп // Там само. № 11; Драгоманов М. Народний театр на Україні // Житє і слово. 1895. Кн. 1; Кисіль О. Український вертеп: Текст, малюнки, ноти з вступ. стат­тею. Петро­град, 1918; Возняк М. Початки української комедії (1619–1819). Л., 1919; Марковський Є. Український вертеп: Роз­відки й текс­ти. К., 1929; Архимович Л. Українська класична опера. К., 1957; Волошин І. Джерела народного театру на Україні. К., 1960; Копиця М. Д. Музика українського вертепу // Музика. 1976. № 4; Франко І. До історії українського вертепу ХVІІІ ст. // Зібр. тв.: У 50 т. Т. 36. К., 1986; Федас Й. Український народний вертеп. К., 1987; Крупчин М. М. Вертеп Прикарпатського села // НТЕ. 1990. № 1; Маркевич Н. Обычаи, поверья, кухня и напитки малорос­сиян. К., 1991; Ошуркевич О. Деякі типологічні особливості світлотіньового вертепу // Мат. до укр. етнології. К., 1995. Вип. 1(4); Хланта І. В. Закарпатський вертеп. Уж., 1995; Круковська В. І. Святкуємо Різдво: Молитви, колядки, щедрівки, вірші, присвяч. Різдвяним і Йор­дан. святам, а також сценарії вертепів. Л., 2001; Федас Й. Музичний чин­ник у вертепі // Мат. до укр. мистецтво­знавства. К., 2003. Вип. 2.

І. М. Сікорська

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю