Весоловський Ярослав Іванович

ВЕСОЛО́ВСЬКИЙ Ярослав Іванович (псевд. і крипт.: Охрім Будяк, Гіпопотам, Олег Сатир, Олег Сатр, В., О. Б., О. С., Я. В., Вес. Яр., Вес... Яр., В-ий Я., В-ий Яр., В-кий Яр., В-ський Яр., Ос., О. С-р, Яв., Яр В.; 20. 02. 1881, с. Молодятин, нині Коломий. р-ну Івано-Фр. обл. – 26. 10. 1917, Відень) – політичний і громадсько-культурний діяч, журналіст, поет. Закін. Коломий. укр. г-зію (1899). Кер. молодіж. групи, яка виступала проти польс. реакціонерів та укр. москвофілів. Чл. Русько-укр. радикал. партії. Перші літ. спроби – вірші, оповідання, замітки до г. «Діло», «Буковина», «Громадський голос», «Plomie» та «Monitor». Організатор осередків т-ва «Січ». Автор публіцист. статей у г. «Зоря». Від серед. 1902 – ред. тижневика «Поступ», згодом – г. «Буковина». Друкував вірші, малу прозу, жарти, дотепи у періодиці. Організовував культ.-просвітні та запомогові т-ва, читальні. На поч. 1907 повернувся до Львова. Від 1908 співпрацював у г. «Діло»: 1910–11 – відп. ред., ред. додатку «Неділя» (до 1914). Референт укр. та рос. преси у МЗС Австрії. Редактор і видавець альманаху «Кривавий рік». Брав участь у роботі Січового союзу, в орг-ції УСС 1914. У складі президії проводу Заг. укр. ради у Відні (травень 1915) В. обстоював свободу друку для укр. видань, літ-ри, впровадження укр. мови в установах Галичини. У Відні спільно з укр. громад. осередками організовував видання укр. літ-ри для Легіону січових стрільців. Підтримував контакти з послами до Австр. парламенту, військ. укр. діячами, політиками та прогресив. діячами Галичини й Буковини. Ліричні вірші «Веснянка», «Вечір суму», «На народний мотив», оповідання «В долині Смутку», літ.-крит. й аналітико-оглядові статті та есеї «Щоб там і сталось, не влучить мене...», «Руське питанє в Угорщині», про І. Вагилевича, Л. Гринюка. Переклав окремі твори О. Пушкіна, М. Лермонтова, М. Лєскова, В. Короленка, Л. Толстого, М. Горького.

Літ.: Погребенник Ф. Славко Весоловський // Агро. 1991, 3 серп.; Качкан В. А. Українське народознавство в іменах: У 2 ч. К., 1994. Ч. 1.

В. А. Качкан