ВИНОКУ́РОВ Сергій Іса­йович (22. 04(04. 05). 1899, Одеса — 02. 03. 1955, Київ) — біо­хімік. Син І. Винокурова. Доктор медичних наук (1936), професор (1940). Закін. Одес. мед. ін­ститут (1922). У 1922–30 та 1944–48 (зав. лаб. з ви­вче­н­ня вітамінів) — в Ін­ституті біо­хімії АН УРСР (Харків, Київ). 1930 брав участь в організації Укр. ін­ституту харчува­н­ня, де й працював (згодом — Укр. НДІ харчува­н­ня; Харків, Київ): 1930–36 — зав. біо­хім. від­ділу і одночасно 1931–34 — за­ступник директора з наукової роботи, 1934–36 — директор; від 1932 — завідувач кафедри біо­хімії Харків. мед. ін­ституту; 1938–41 та 1944–55 — завідувач кафедри біо­хімії, 1944–47 — декан лікувал. факультету Київ. мед. ін­ституту. Наукові дослідже­н­ня у галузі біо­хімії харчува­н­ня, порушень у процесах обміну речовин при авітамінозах. Роз­робив вітамін­ний препарат із хвої. Від 1937 досліджував інтермедіар. обмін аскорбінової кислоти; процеси пере­творе­н­ня аскорбінової кислоти при різноманітних фізіол. станах організму. В його лаб. виявлено ферментативну систему, що пере­творює де­гідроа­скорбінову кислоту в дикетогулонову, ви­вчено її властивості; зʼясовано роль фосфорної кислоти в процесах інтермедіар. обміну аскорбінової кислоти з участю аденілової системи; встановлено наявність ферментатив. роз­паду дикетогулонової кислоти в тканинах тварин. організму, а також деякі роз­біжності в інтермедіар. обміні аскорбінової кислоти в тканинах тварин і рослин.